У зв’язку з трагедією, що сталася в російському Кемерово, «Нова Доба» опитала черкасців, чи не бояться вони відвідувати місця масового скупчення людей: кінотеатри, торгові центри, клуби? Чому?

Максим Титаренко, 14 років, школяр:
«Ні, бо я вважаю, що не повинен якось остерігатися цих центрів, бо люди помирають щодня у різних ситуаціях. Я теж можу загинути при будь-якій обставині, але це не є причиною не ходити в торгові заклади. Зазвичай, я не звертаю уваги, чи є запасні виходи у них, мені просто це не цікаво. Думаю, що навіть якщо у власників різноманітних центрів і є всі документи, то вірогідність того, що все в належному стані, та ж протипожежна система, дуже низька».

Валентина Литвик, 47 років, молодша медична сестра:
«Не боюся. Я рідко відвідую такі заклади, але коли таке трапляється, то не звертаю уваги, чи є аварійні виходи. І це, напевно, мінус нам, споживачам. Але тепер, думаю, у зв’язку з останнім подіями буду до цього більш уважна. Надіюсь, що власники мають усі потрібні документи і протипожежну систему, яка працює. Бо інакше, ці великі будівлі, комплекси просто не відкрили б. Думаю, що після трагедії в Кемерово всі будуть більш уважні до цього, а люди звертатимуть увагу на розташування запасних виходів та наявність датчиків пожежної системи».

Олександр Миш’янов, 24 роки, ІТ-працівник:
«Ні, бо сталася одна подія за багато років. Імовірність, що у нас цей інцидент повториться, дорівнює тому, що мене зіб’є машина чи я спіткнусь і вб’юсь на смерть. Хоча ймовірність другого значно вища, ніж я загину в будівлі. Не дивлюся, де розташовані запасні виходи, оскільки у нас вони завжди й усюди вони будуть зачинені. Власникам потрібно буде наймати охоронців, які постійно стоятимуть біля них (виходів). Я знаю, як має працювати протипожежна система, по всій будівлі мають бути розташовані датчики тепла на стелі і кнопки виклику пожежної тривоги. У торгових центрах вони є, але чи працюють – мені не відомо. Їхній стан мають перевіряти спеціалісти».

Альона Супик, 13 років, школярка:
«Після останніх подій є хвилювання, що може трапитися пожежа чи щось ще. Але я не звертаю уваги, чи є аварійні виходи і де саме вони знаходяться. Знаю, що в Черкасах у багатьох торгових центрах вони є, про це дізналася з новин. Не цікавлюсь як працює протипожежна система і мені мало віриться, що всі документи у власників є».

Винарський Микола Вікторович, 53 років, власник автомийки:
«Якщо чесно, то я не розумію, чого боятися. Власник центру чи адміністратор має піклуватися про те, щоб були наявні всі документи і стан систем протипожежних був у нормі. Коли заходжу у різні розважальні чи торгові центри, то дивлюсь план евакуації, де розташовані запасні виходи. Я не цікавився, як працює протипожежна система, але зараз буду. У нас просто як завжди, поки щось не трапиться, ніхто нічого не робитиме. Напевно, документи всі потрібні є. Як власник автомийки, я знаю, що коли я отримував дозвіл на експлуатацію, то все ретельно перевіряв. Друге питання, чи продовжують господарі цих центрів стежити за станом систем. Це залишається на совість людей».

Анна Тиха, 18 років, студентка:
«Звичайно, ця подія налякала, але сказати, що я не заходитиму в ТРЦ, клуби, кінотеатри, магазини не можу, бо це невід’ємна частина мого життя. Можливо, я трошки й боюся, але надіюся, що все буде добре. Найчастіше я ходжу в \”Любаву\” та \”Хрещатик сіті\”, то там звертаю увагу, де запасні виходи. Якщо чесно, я дивилася на план евакуації, але нічого в ньому не зрозуміла. Я думаю, що людина, яка заходить в ТРЦ не повинна цікавиться, як саме працює протипожежна безпека. Якщо цей заклад відкрили, то все мали ретельно перевірити. Але зважаючи на нещодавню трагедію, то не все так добре. Я сподіваюся, що в нас такого не трапиться».

Олексій Івко, 17 років, студент:
«Я до всього лояльно ставлюся, навіть зважаючи на останні події, не боюся заходити в ТРЦ, кінотеатри. Не звертаю уваги, де розташовані виходи або чи є план евакуації. На безпеку мені байдуже. Я бачив, як люди хотіли пройти до аварійного виходу, а їх просто вигнали охоронці. У нас є кілька торгових центів без вікон, тому гадаю документів усіх потрібних у власників немає або вони «куплені». Зараз гроші вирішують все».

Ольга Мединська, 60 років, пенсіонерка:
«Боюся, бо коли мої діти повезли онуків у Любаву, то я дуже хвилювалася. Поки вони не вийшли і не зателефонували сказати, що все гаразд, то мене «теліпало» весь час, поки вони були на фільмі. Якраз тоді стала пригадувати чи є там сходинкові спуски. Нещодавно вичитала в інтернеті, що робити, коли почнеться пожежа і якими засобами можна вберегти себе. Оце тепер онуку навчаю. Я звертала увагу на ящички з протипожежної системи, але чи працює воно – не відомо. Можливо, у великих центрах так, але в маленьких – сумніваюсь».

Оля Величко, 28 р, комірник:
«Я рідко буваю у великих торгових центрах, здебільшого скупляюсь в невеликих магазинах. Не звертала уваги, де саме розташовані та чи є ті аварійні виходи, бо сама із села, а в крамницях у нас все просто. Коли заходжу за продуктами, то не думаю про протипожежну систему, завжди є якісь свої справи, проблеми, які потрібно обдумати. Гадаю, якщо і є документи, які підтверджують справність протипожежної системи, то більшість куплені, та ще й не факт, що ті системи працюють».

Олександр Полтавець, 30 років, програміст:
«Я не боюся, але я маю це на увазі. Переймаюся тим, наскільки в нас передбачена евакуація. Я іноді дивлюся, де є аварійні виходи. Як працює протипожежна система не цікавився ніколи. Але часто помічаю, де розташовані гігранти або чи є датчики. Я думаю, що у власників документи всі потрібні є, але сумніваюся, що вони отримали все за процедурою, а не за пару дзвінків, які забезпечили потрібною документацією».