Мої прикрощі через Леніна

Мої прикрощі через Леніна

Якось, перебуваючи у Ленінграді, я поїхав до селища Ульянівка, у 10 кілометрах від міста. Мене привабила пов’язаність назви з Володимиром Ульяновим-Леніним, організатором державного перевороту в Росії восени 1917 року. І я не помилився. В. Ульянов у 1905–1906 роках жив у цьому селищі, яке раніше мало назву Саблине, і лише у 1922 році стало Ульянівкою. У 1727 році тут мав шинок Саблін і від нього походила перша назва. Жила тут народність савакотів, але опісля до селища переселили росіян із Ярославської губернії і вони витіснили місцевих.

В. Ленін приїхав до своєї старшої сестри Ганни, дружини Марка Єлізарова, який працював у керівництві залізниці. З В. Ульяновим і його дружиною Надією Крупською М. Єлізаров зустрівся в Парижі й запросив їх до себе, у Саблине. Влітку 1904 року в Саблине приїхали з Києва Ганна і Марія Ульянови, а також їхня мама Марія. Усі жили в будинку ч. 12 по Андріївській вулиці.

Мої прикрощі через Леніна

В. Ленін приїздив у Саблине, щоб побути з матір’ю, на природі. 12 липня 1906 року мама Марія писала з Саблиного в Самару, де тоді перебувала її дочка Ганна: «У нас після від’їзду твого лиха погода: прогляне на кілька годин сонечко – і знову дощ, і ночі холодні, і я не ходжу купатися на річку. Іноді вечори бувають теплі, і ми влаштовуємося тоді з чаєм в бесідці. Так було в суботу, 8-го. Приїхали наші, Володимир пішов купатися, а потім посиділи в бесідці. В. думав гостювати тиждень, але в понеділок рано він і Н. полетіли, і Маня з ними».

Наші – це В. Ленін і Н. Крупська. Зберігся великий будинок Єлізарових. Про усе це, повернувшись в Україну, я розповів у газеті, у якій працював. Після появи статті почалися мої прикрощі. Виявилося, що селища Ульянівки не було в числі населених пунктів, дозволених у розповідях про В. Ульянова-Леніна. Я порушив цензурну заборону, причиною якої була саме та обставина, що «вождь пролетаріяту», показуваний у фільмах особою дуже скромного життя, не міг мати свояка з великою садибою біля столиці. У фільмах він ходив у благенькому пальтечку, спав на підлозі, або в заміському курені. Не могло бути й мови про готелі в Парижі, Лондоні, Женеві, про коханку Інесу Арманд. А якби я розповів, що В. Ульянов замолоду був звичайним поміщиком? У 1889 році його мама купила маєток у Алакаївці, в 40 кілометрах від Самари. В. Ульянову дісталися 45 гектарів землі і молочна ферма на 14 високопорідних корів з Німеччини. Ульянови спорудили завод з виробництва сиру. В маєтку працювали наймити з місцевих селян під керівництвом управителя-австрійця. Впродовж 5 років В. Ульянов займався маєтком: купував насіння конюшини в Прусії, хімічні добрива. Через 5 років маєток продали з великим зиском.

Другий спадковий маєток Ульянових у селі Кокушкине приносив добрий дохід. Управителем був чех Крушвиц. Гроші з маєтку В. Ульянов регулярно діставав від матері. Коли одружився з Н. Крупською, то дістав від її тітки спадщину – 7 тис. рублів. Коли почалася Перша світова війна, дохід від маєтку значно зменшився. Але почали надходити гроші через посередників вд Генерального штабу Німеччини.

Комуністична цензура в СРСР дбала про «пролетарський образ» В. Леніна. Але правда була іншою.

Реклама

0 0 голосів
Рейтинг статті
guest

0 Коментарі
Вбудовані Відгуки
Переглянути всі коментарі
0
Ми любимо ваші думки, будь ласка, прокоментуйте.x