Кажуть, що людина – настільки ненаситна істота, що їй весь час усього мало. Щоразу, як збувається одне бажання, вона не може цим насолодися сповна, адже одразу в голові (в душі чи в серці – у кого як) виникає наступна мрія, на здобуття якої вже просто негайно потрібно вирушати. І думається мені, що такий стан речей, коли ти в русі і завжди прагнеш розвиватися, то добре. Навіть якщо цей біг наввипередки за мрією має ті ж траєкторії чи амбіції. Гірше, коли ти не знаєш, а чого ж, зрештою, тобі в цьому житті хочеться.

Власне, у такому невагомому стані, коли хочеться всього й водночас не хочеться вже нічого нині й перебуваю. Дивно, але на питання: «Чого ти хочеш?» у мене відповіді, на жаль, немає. Ну, хіба що це ситуативно буде піца або червоне сухе. Проте, смішки смішками, але це насторожує. Найперше тому, що відповідь «Бути щасливою» розбивається об аргумент «А хіба вже ні?». Адже й справді, щастя не залежить від низки потреб і хотінь. Це стан, якого досягаєш духовно.

А що ж тоді? Пливти собі течією подій, гасячи холодним спокоєм (типу «все буде добре») гарячі негаразди? Варіант. Та чи той, якого хочу для життя?

Чи хочу я знову заміж? «Ні» – в класичному варіанті. Це вже було, навчило досвідом, умило пичку помилками – досить. А чи «Так»? Надто багацько хвиль у цьому морі. Від спільного проживання, бюджету й загальних досліджень ролі чоловіка й жінки одне для одного. Не хочу сприймати чоловіка зі споживацького погляду: зароби, принеси, зроби. Але чи зможу інакше, коли гостра матеріальна потреба закладена у саму сутність? Йоги вірять, що чоловік приносить у дім ідею, а жінка має надихнути на її реалізацію й отримати за це ті ж такі матеріальні блага. Цього хочу? А хто ж надихатиме мене?

Чи хочу змінювати роботу або й напрям діяльності? Рости і рухатися треба, інакше нарости ліні своїми довгими щупальцями масажуватимуть спинку так ніжно й безтурботно, що нічого більше, власне, й не потребуватиму. Та чи це правильно? Знову ж: чого хочу від себе сама?

Якщо скласти до купи усі деталі із наших бажань, прагнень, хотінь, який арт-об’єкт нашого життя з цього вийде? Чого ж ми всі, зрештою, хочемо?