У Черкаському обласному музично-драматичному театрі вистава «Кайдашева сім’я» аншлагова вже не одне десятиліття. Повість написав наш земляк Іван Нечуй-Левицький понад сто років тому. Проте, чи знайдуться і сьогодні байдужі до родинних пристрастей, що раз у раз вибухають у боротьбі за сімейне верховенство між свекрухою та невісткою? Та ще коли одна варта другої, замість сподіваного спочинку мати змушена всьому дати лад. От і гуде хата, як вулик щоденними сварками: грюкають двері, дзвенять шибки, верещать жінки, сердито покрикують старий батько, пробують не-окріплі баси неслухняні сини. І ось уже колись привітна чепурна хата клекоче як перед виверженням Везувію, і вже покрівля здіймається від того жару, який щедро сиплять один одному Кайдаші за пазуху − за переварений борщ, за недостигле тісто, за неметені сіни, за поламане мотовило, биті горшки та чужі яйця. А ще коли поруч такі сусідки, як баба Параска та баба Палажка! (…І підгледять, і підбрешуть, і рознесуть…)

Живуть і тепер у нашім краї нащадки Кайдашів, шанують свого земляка-письменника, твори якого ввійшли у світову класику, щиро посміються над необачністю своїх прадідів − Ми не такі! А чи й справді не такі? А як у вас, люди добрі?