Фонтани нашого міста

Фонтани нашого міста

Днями у сквері за облрадою комунальники розконсервували водограй. Почистили, пофарбували чашу… Значить – скоро вдарить у височінь, заграє веселкою. І цей, найближчий до нашої редакції, і інші. Розпочнеться їх сезон, що зазвичай триває з травня до жовтня.

Фонтани – дуже давній естетичний винахід людства, відомий ще з античних часів. Принаймні, коли йдеться про водограї для краси, але для господарських потреб їхні прототипи використовувалися ще в епоху фараонів. Вже у сучасності медики відкрили релаксаційно-оздоровлювальні властивості фонтанів, а в найновітніші міські водні оази навіть поставили на службу техніці. Так, у Черкасах два фонтани радянських часів проектувалися як… охолоджувачі перших громіздких ЕОМ. Це той, що знаходився біля обчислювального центру облспоживспілки на Святотроїцькій, та сумнозвісний нині фонтан за драмтеатром, демонтований у лютому 2007 року. Не дивуйтеся, але передбачалося, що він благодійно впливатиме на температуру у машинній залі статуправління. Невідомо, щоправда, яким чином, бо знаходився далеченько, але такою тоді бачилася ситуація згідно вимог і норм.

Який найстаріший?
Запитання не з простих. Можливо, років 100 тому у котромусь із міських садів, наймовірніше – у Саду Ярової, на місці якого тепер Дитячий парк, й струменіла якась ваза чи амурчик на кшталт брюссельського хлопчика, але ні наявною краєзнавчою літературою, ні фотографіями тих часів це не доведено. Та зрештою, якщо й були такі, то давно зникли. Натомість, світлини 1950-х зберегли пам’ять про фонтани у парку при Соснівці, неподалік санаторіїв. Трохи згодом – у молодому тоді Першотравневому парку. Старожили кажуть, що їх було два чи три й мали вони форму кількаярусних цукерниць. Вода перетікала з верхньої, найвищої «таці» на нижні й дарувала відвідувачам парку культури й відпочинку море задоволення та можливість увічнитися на фотокарточці. Але знову ж таки – вже немає тих ретрокаскадів. Втім, доводилося чути й протилежну версію – мовляв, «Лебеді» в Першотравневому ніколи не струменіли, то був «сухий фонтан». Просто стилізація. То який ввадати першим у сучасності?
Очевидно – згаданий вже у сквері при «Білому домі». Його чаша, або навіть не вона, а її місце, залишилася там, де й була теж на початку 1960-х. А ось скульптура, що знаходилася у центрі того фонтану – «Дівчина з мушлею» (хоча може то й калина) – давно переїхала на територію Водоканалу. Все тому, що змінилася мода оформлення середовища і паркові скульптури довоєнного зразка поступилися місцем усілякій «симетрії-геометрії». Тож замість місцевої псевдоантичної Грації з’явилася простенька «Квітка» в мозаїчній оздобі, а давньогрецька красуня черкаського роду тепер фонтанує за ворітьми Водопарку. Буквально зразу за ворітьми, але не завжди фонтанує – останнє надовго її вмикали на 100-річчя Водоканалу 2014-го.

Фонтани на вимогу
За містобудівними вимогами часів Союзу, на кількадесят тисяч мешканців міста передбачався один фонтан. Звісно, на яку саме кількість люду – залежало від багатьох чинників, але така норма існувала і її намагалися дотримуватися. Тому коли Черкаси увійшли у фазу свого найактивнішого планового будівництва, титульні споруди соціально-культурного призначення почали «доукомплектовувати» водограями. Розумний і прагматичний підхід: все одно будувати, то чому б не в комплексі із такими зонами відпочинку? Так у 1980-х з’явилися фонтани біля ПК «Дружба народів», 9-поверхівки ДОСААФ, краєзнавчого музею, міськкому, площі 700-річчя. На 300-тисячне місто план по фонтанах був успішно виконаний, нехай вони й не претендували на вишуканість. Показники естетичності, як не дивно, тоді не нормувалися.
Водограй при ПК «Дружба народів», відкритий у 1980 році був особливим, адже позиціонувався як «водограй кольорової музики». Тобто «танцював» в такт мелодії, а світильники по периметру прямокутної чаші «забарвлювали» воду. Так, світломузика в ті роки вважалася навіть не романтичною, а практично інтимною втіхою, тому відтоді саме «на Дружбі» закохані почали призначати побачення. Але не так часто, як хотілося б. То музика не грала, то лампочки не блимали, а з роками фонтан довше ремонтувався, аніж працював. Нове життя для нього розпочалося аж у вересні 2012-го разом із відкриттям реконструйованої площі й самого Палацу культури. Тепер ювіляр цілковито інший за формою, але не за змістом, адже «кольорові гейзери» – його незмінна принада відтоді й дотепер.
А ось у фонтану на площі 700-річчя вона абсолютно інша. Серед працівників Водоканалу, які його обслуговують, ця водойма зажила слави «акваріуму», адже тут давно оселилися жаби, а ще бачили карасиків і навіть… раків. Проти них комунальники нічого не мають і пояснюють дивину просто – в черкаських фонтанах вода не технічна, як у більшості великих міст, а водопровідна (принаймні, так було дотепер), тому усілякі прісноводні, випущені «на волю» людьми, почуваються у фонтані нормально. Гірше, що містяни патологічно невиліковні у бажанні накидати у водойми сміття. За сезон – по кілька тонн! А ще – скупатися, якщо воду нещодавно поміняли або відповідні дати кличуть: випускний там чи десантура гуляє. До масового божевілля у нас не доходить, Дніпро рятує, але таки трапляється. Про всяк випадок пам’ятаймо, що у фонтанах працюють заглиблювальні насоси, тож завжди залишається небезпека ураження електрострумом.

Акваестетика сьогодення
Нові часи в історії наших рукотворних джерел та гейзерів взяли відлік 10 років тому. Тоді, у липні та вересні 2008-го, відкрили фонтани у Долині троянд та знову – сквері за ОДА. Обидва «засохли» більш ніж на десятиліття, тож не надто вірилося у їхню перспективу знову зафонтанувати, та сталося. При цьому, особливо яскраво позиціонувався «адміністративний»: казали, що він є аналогом знаменитих віденських, ще й «світло динамічним».

Минуло лише кілька холодних місяців, і на нас чекала чергова водяна феєрія: у квітні 2009-го до Ювілейного парку повернулася «Русалонька», викрадена з центрального озера двома роками раніше. Нова нагадувала попередню хіба у загальних рисах, а найбільша відмінність крилася в тому, що гранітна, по суті, не була фонтаном, а просто скульптурою на воді. Але ж гарна, не дарма спонсорові у 100 тисяч гривень обійшлася. До речі, дуже давно у складній гідротехнічній системі колишнього Ювілейного парку знайшлося місце й ще для одного фонтану, біля літнього кінотеатру. Простенького, але зі своєю принадою – у ньому завжди (тобто коли він був з водою) жили рибки.

Ще через рік за тією ж ціною ми побачили «Ніжність троянди» у парку Хіміків. Якщо відверто, красуня, що спить усередині квітки, вдалася так собі. Але «фішка» була в іншому: територія з репутацією наркопарку отримала хоч якусь дозу естетики, а ще фонтан з першого дня мав власну назву, що у нас велика рідкість.

Тоді ж, у серпні 2010-го, Черкаси на місяць стали всеукраїнською столицею міських фонтанів, адже саме такою біла тема ІІІ Фестивалю скульптури «Живий камінь». В підсумку місто збагатіло аж на вісім водограїв, а переможець – «Болотяний сфінкс» Миколи Дзеціни, прикрашає тепер галявину перед офісом Водоканалу.

Ідеєю «офонтанення» центральної площі міста, яка з демонтажем пам’ятника Леніну втратила концептуальний елемент, виношували давно. Але, вочевидь, переносили. «Кулі», що мають неофіційну назву, пов’язану з іменем тодішнього очільника області Сергія Тулуба, зажили слави найскандальніших міських фонтанів як найдорожчі та найнезрозуміліші за задумом. Утім – кулі як кулі, що тут особливо розуміти. Коштували 1,2 млн. гривень, або по-тодішньому – 150 тис. доларів, а усього з бізнесу на площу «струсили» щось близько 5 мільйонів. Нагадаємо, відкрили її 24 серпня 2011 року.

О, цікавий екземпляр з 2013-го. Можна було й не помітити, бо справді особливий, під дахом. У квітні відкривали ТРЦ «Любава», то виходить що разом – і фонтан на першому поверсі. Буденна річ, та для Черкас… Ну не те щоб унікальна, бо навіть в часи Союзу деякі оздоровлювальні заклади у фойє мали свої фонтанчики, але оригінальна. Далі тему не розвиватимемо, бо так й до фонтанчиків питних недалеко.

Наступний хронологічний пункт, пов’язаний із фонтаном біля «Дружби народів», не дублюємо. А далі на містян чекала яскрава прем’єра «Водограю». Це офіційна назва ще одного фонтану біля «Черкасиводоканалу». Його собі на 100-річчя і нам усім назавжди у жовтні 2014-го подарувало саме підприємство. Ні в кого коштів не просили, три роки готувалися фінансово й технічно, і зробили. І якщо говорити про оригінальність фонтанів, то цей є таким без умовностей, адже він – пішохідний, тобто без бортів. Жартома і серйозно – ну ніби спеціально для випускників та десантників.

Насамкінець пригадаємо, що нещодавно сезон фонтанів мав би стати першим для трохи дивного творіння біля Центру дитячої та юнацької творчості. Однак, з «амурчиками» не склалося, а місце, де вони недовго так і не увімкнені «прикрашали» пейзаж, замостили тротуарною плиткою.

Борис Юхно

Фонтани нашого міста
Фонтани нашого міста
Фонтани нашого міста
Фонтани нашого міста
Фонтани нашого міста
Фонтани нашого міста
Фонтани нашого міста
Фонтани нашого міста

Реклама

0 0 голосів
Рейтинг статті
guest

0 Коментарі
Вбудовані Відгуки
Переглянути всі коментарі
0
Ми любимо ваші думки, будь ласка, прокоментуйте.x