Сухини – красиве і мальовниче село, дорога до якого звивається між косогорами та невеликими посадками, одразу вражає своєю неповторністю й незвичністю ландшафту. Цей населений пункт вважають найвищою точкою району. Тут завжди найдовше лежить сніг, а ще, за переказами місцевих жителів, село часто обходять грозові та дощові хмари. Посушливість місцевості, ймовірно, і дала таку милозвучну назву селу – Сухини.
Однак за іншою версією, це поселення було віддане гетьманом Іваном Мазепою за добру і старанну службу колишньому відчайдушному, доброму й талановитому реєстровому козакові Сухині. Саме тоді й отримало село назву від імені свого нового власника.
Ще за деякими переказами, село заснував старий і сухий дід. Але як би там не було, заселеними ці землі були ще з давніх часів, тут виявлено поселення трипільської культури. Історичні джерела зафіксували, що у селі в 1728 році побудували першу дерев’яну дубову церкву, котра була названа в честь святого Архангела Михаїла, ім’я якого вона носить і по сьогоднішній день. За історичними даними в 1876 році у селі налічувалося 336 дворів і проживали близько 1 800 селян та ремісників.
На кінець ХІХ – початок ХХ століття в економічному плані наше село було одним із найрозвиненіших в окрузі. У селі нараховувалось 7 вітрових та 1 газогенераторний млини, олійниця, гончарне виробництво, фруктові сади. Оброблялися поля, насаджувалися лісопосадки. Саме садівництво відігравало дуже важливу роль в економічному розвитку села, адже зібраний урожай із сухинівських садів продавався на багатьох ярмарках Південної Київщини та в усіх довколишніх великих і невеликих містах. Про це свідчить згадка в одному з листів Івана Нечуй-Левицького: «Настачає таку силу груш і слив південна Канівщина та Звенигородщина, найбільше село Медвин. Цей Медвин і Сухини, села горіхових садів, за Стеблевом, і Журавка в Звенигородщині – ці села всі в садках, неначе в лісах. Навіть хати в цих селах ледве видно на вулицю, бо й у дворах скрізь ростуть старі груші та черешні».
Але найкращий і найбільший період розвитку села припадає на період 1960 – 1980 років минулого століття. Великий об’єм робіт із будівництва та благоустрою села в цей час виконує місцевий колгосп. За кілька десятиліть побудували новий великий сільський Будинок культури, ФАП, дитячий садок, загальноосвітню школу на 320 учнівських місць, ферми, будинки для сільських спеціалістів, дороги.
Саме новий ФАП, з періоду його будівництва і до початку 1990-х років, був гордістю села Сухини. У той період завідувачем ФАПу працював Пантелей Антонович Середа – людина, котра завжди була віддана своїй справі. Завдячуючи його наполегливій праці, ФАП села Сухини в цей період декілька років поспіль за кращу роботу утримував друге місце в Україні. Але з плином часу і змінами в суспільстві ФАП втратив свої позиції і свою матеріальну базу, і тому потребує її оновлення. Складно стало надавати якісні медичні послуги селянам, не маючи сучасного обладнання. А, зважаючи на те, що в населеному пункті проживає 637 осіб, із них 42 дітей шкільного віку, 12 дошкільнят, а головне – близько 400 пенсіонерів і більше 40 інвалідів, сільський медзаклад не повинен був втратити своє головне призначення. А саме – бути єдино важливим центром, де можна отримати необхідну кваліфіковану медичну допомогу всім тим, хто її потребує і не має можливості відвідати віддалену центральну районну лікарню через брак коштів чи відсутність транспорту. Отже, стає відразу зрозумілим, що всім сільським людям украй необхідна вчасно надана якісна медична допомога: комусь потрібно виміряти температуру, тиск чи вміст цукру у крові, комусь – зробити фізіотерапевтичну процедуру, оглянути і зважити малюка, дати пораду щодо лікування, порекомендувати необхідні ліки… Ми знали про доброчинні справи нашого депутата і земляка, Геннадія Борисовича Бобова. Саме тому вирішили звернутися до нього по допомогу – знали, що не відмовить. Адже він завжди турбувався про сільську медицину, освіту й культуру. Наш земляк швидко відреагував на звернення і виконав прохання завідувача сільським ФАПом Ірини Анатоліївни Дробот.
Уже за кілька тижнів необхідне обладнання прибуло до сільського медичного закладу. А це і сумка-укладка фельдшера, і компресорний інгалятор, і професійний тонометр, і дитячі ваги, і глюкометр із тестовими смужками. Тож тепер, завдяки подарунку Геннадія Борисовича, працівниця фельдшерсько-акушерського пункту зможе точно і якісно надавати необхідну медичну допомогу своїм односельцям.
Усім відомо здавна, що для того, щоб жило українське село, повинна розвиватися його інфраструктура, а особливо – сільські медичні заклади, котрі нині тримаються лише завдяки ентузіазму його працівників та доброчинності небайдужих до долі села людей, таких як народний депутат, наш земляк Геннадій Борисович Бобов.
Саме за піклування про дітей, пенсіонерів, про здоров’я і добробут усіх сільських жителів ми дуже вдячні нашому депутату. Варто зазначити, що це не перша допомога Геннадія Борисовича нашому населеному пункту. Адже саме за сприяння депутата-земляка у 2013 році в село «прийшов газ». За що сільська громада села Сухини теж щиро вдячна нашому народному обранцю. Тож дякуючи за Вашу працю, хочу сказати, що нехай все добре повернеться до Вас сторицею, нехай вистачає сили і снаги в роботі на благо рідного краю.
