100 років виповнилося жительці села Лісове на Тальнівщині

100 років виповнилося жительці села Лісове на Тальнівщині

17 квітня виповнилося сто років жительці села Лісове Тальнівського району Марії Парфентіївні Хмельницькій. Привітати її з таким визначним ювілеєм приїхали родичі та близькі. Завітали до її садиби з подарунками та вітаннями і представники народного депутата Геннадія Борисовича Бобова. Марія Парфентіївна Хмельницька народилася 17 квітня 1918 року в родині Парфентія та Палажки Сугаків на хуторі Одая, що був розміщений між селами Чорна Кам’янка (нині Маньківський район) та селом Янківка (нині с. Лісове Тальнівського району).

У голодний 1933 рік, щоб вижити, сім’я переїжджає в с. Вороне (нині Жашківський район), де прожили майже три роки, працюючи в місцевому радгоспі. У віці 18 років Марія Парфентіївна разом із молодшими братом та сестрою залишились без батька. Тож знову повернулися додому на хутір Одая, де молода Марія пішла працювати на свиноферму колгоспу ім. Островського, доглядати за свинями, а також працювала на різних роботах. У 1938 році за сумлінну працю була нагороджена поїздкою до Москви на виставку ВДНХ. На хуторі Одая зустріли початок Другої світової війни, добре пам’ятає, як усю худобу гнали на лівий берег річки Дніпро разом із відступаючим фронтом, щоб не дісталася загарбникам.

Пізніше до хутора ввійшли німецькі окупанти, які дуже погано ставились до місцевого населення, а з часом підпалили поселення, буцім-то за те, що жителі допомогали партизанам. Жителі хутора були вимушені покидати обжиті місця, забирати дітей і перебиратися до сусідніх сіл. Тож Марія Парфентіївна разом зі своєю сім’єю перебирається в с. Чорна Кам’янка. У 1943 році помирає мати Марії, залишаючи дітей сиротами.

У роки Другої світової війни Марія Парфентіївна разом зі старостою с. Чорна Кам’янка на прізвище Котик та його дружиною допомагають партизанам, викрадають із німецьких обозів худобу і таємно переганяють партизанам, виконують інші завдання, за що ледве не поплатилися життям. Одного разу, коли німці відступали, запідозривши місцеве населення с. Чорна Кам’янка у допомозі партизанам, зігнали до бурту (вигін) всіх жителів села разом із дітьми, а потім відпустили жінок та дітей, а чоловіків закрили у старій будівлі. Невідомо з яких причин, але всі чоловіки тоді залишились живими.

Коли радянські війська погнали ворога на Захід, молода Марія працювала трактористкою, орала та сіяла на полях с. Чорна Кам’янка. У 1945 році повернулася в село Лісове Тальнівського району, де знову працювала в колгоспі ім. Островського на різних роботах. Того ж 1945 року народилась перша дочка Марії Парфентіївни – Антоніна.

Після закінчення війни Марія отримала земельну ділянку, тут, де й зараз проживає, та разом із своїм чоловіком Василем Хмельницьким побудували будинок, народили й виростили ще 4 діток: Андрія 1952 року народження, Григорія 1954 р.н., Валентину 1956 р.н., Миколу 1960 р.н.

До виходу на пенсію Марія Парфентіївна постійно працювала на свинофермі, дояркою та ще й брала в додаток 3 гектари буряків, тому що треба було годувати та навчати дітей, думати про завтрашній день. У 1973 році помирає чоловік, доводиться самотужки виховувати та піднімати дітей. Старша дочка працювала в Казахстані, піднімала цілину по комсомольській путівці, потім повернулася в рідне село, зараз проживає разом із мамою. Інші навчались у Кривому Розі, Черкасах, здобули робітничі професії та працювали будівельниками, гірниками, водіями та трактористами.

У 1968 році Марія Парфентіївна вийшла на пенсію, але ще працювала в рідному колгоспі до 1979 року. Вона виростила порядних та чемних дітей. На превеликий жаль, нині сини Андрій та Микола вже померли. Найбільше багатство Марії Парфентіївни – це її діти, 15 онуків та 22 правнуки. А ще в такий вік – 100-річчя, ювілярка ще хоче «свята», сапає на городі, рубає дрова, топить грубку. Як каже сама Марія Парфентіївна, треба працювати, менше їсти, думати про хороше, більше спілкуватися, бути уважним та чуйним до інших – оце і весь секрет довголіття.

Марія Парфентіївна та її рідні щиро вдячні народному депутату України Геннадію Борисовичу Бобову за те, що не забуває їхнє покоління, завжди вітає і з Днем народження, і зі святами 8 Березня та 9 Травня, вдячна за квіти й подарунки, увагу та щирість. Від себе Марія Парфентіївна передає теплі вітання депутату, та бажає міцного здоров’я, миру в державі, гарної роботи на благо української громади.

Олена Столяр

Реклама

0 0 голосів
Рейтинг статті
guest

0 Коментарі
Вбудовані Відгуки
Переглянути всі коментарі
0
Ми любимо ваші думки, будь ласка, прокоментуйте.x