Весна 2018-го. У одному з черкаських університетів проходить творча зустріч з відомим митцем… Та що там з відомим – з славетним! Читець, що виконує і лірику, і гумор. Народний артист України. Шевченківський лауреат. Герой України. Справа була у березні, отож і не дивно, що наш знаний артист читав переважно Шевченка, а завершив соковитим гумором від Остапа Вишні і Павла Глазового.
І, читаючи Шевченка, відомий артист робив у перерві між виконанням творів, так би мовити, ліричні відступи. І у одному з них висловив думку – інтернет молоді дуже шкодить, бо відволікає від читання, відриває від хорошої книги. І до цієї думки варто було б і прислухатись, оскільки знаменитий читець крім активної концертної діяльності ще й викладає у (чотирьох!) столичних «вишах». Отож коло інтересів сучасної молоді знає.
Свою думку артист висловлював на сцені і висловлював вельми переконливо, а поруч зі сценою тихо і непоспішливо працював інший чоловік – здійснював відеозйомку. Потім уже після завершення творчої зустрічі, підійшовши ближче, я з’ясував – та це ж давній знайомий… Відомий черкаський тележурналіст. Щоправда тепер уже працює в університеті. Ось тоді і виникли сумніви… Так, знаний маестро правильно каже! Інтернет відволікає. Не все переглянуте і прочитане там – і справді ж на користь. А особливо молоді. Але ж інтернет – це не тільки багатьом помітний мінус, це ще і вагомий плюс. Скажімо, коли виступ знаменитого артиста, де він читає Шевченка у Черкасах, помістити у інтернеті, щоб його могла переглянути уся Україна, хіба ж це не на користь?! Тільки на користь!
То що ж таке інтернет – плюс… чи мінус! Чи і плюс, і мінус?! О, над цим варто замислитись… Інтернет дає нові можливості і людям творчим, яким би видом творчості вони не займалися, варто їх освоювати і застосовувати.
Скажімо, саме у інтернеті мені вдалося познайомитися з багатьма цікавими книгами, яких у черкаських бібліотеках просто нема. Поетичні книги нині виходить невеликими тиражами і саме інтернет міг би допомогти нашим поетам бути прочитаними усією Україною. Наші журнали виходять мізерними тиражами, але ж серйозна література – це серйозно! Однією «розважалкою» не проживеш.
Згадується ще такий факт. Черкаси. 2017 рік. Квітень. Перший книжковий фестиваль у рідному місті. І там немало видавництв з Києва, зі Львова, з інших міст. Там і представники видавництва, яке очолює тогорічний шевченківський лауреат. А самого лауреата… нема. Запитую у представників видавництва – а чи можна придбати чи хоча б подивитися на книгу, за яку поету присудили нашу головну літературну відзнаку. Ні, книги… нема. Ну, мабуть, високошанований мною лауреат вважає, що шевченківську премію присуджують за книги, які краще читачам не показувати.
Але згадується і інший факт. На тому ж книжковому фестивалі інший шевченківський лауреат за іншим прилавком торгував власними книгами і саме у нього я зміг придбати одну з них. І, звичайно ж, з дарчим написом.
А тепер, вельмишановні, запитання… так би мовити, на засипку – а хто саме з двох згаданих вище лауреатів викликає у вас особисто більшу приязнь?! Бо я з цим нелегким питанням… ну, ніяк визначитись не можу.
Отож і завершити хотілося б думкою – хай наш інтернет стане глибшим і літературнішим, а українське письменницьке слово значно інтернетнішим і поширенішим!
І додаю вірш, співзвучний вищеприведеним роздумам.
ПОВЕРТАЙТЕСЯ
Хоч там і є краплина меду,
Пильнуйте всюди і завжди:
Стрімка безодня інтернету –
До себе може затягти!
А інтернет – цікаві теми,
Що крізь важкі оці літа!
А інтернет – це ж вир полемік!
Думок упертих гострота…
Знайдеться – так, полум’я справжнє…
Хоч вистача навколо криг!
У інтернеті наблукавшись,
Все ж – повертайтеся до книг!
