В часи шпигуноманії

Щойно до моїх рук потрапила книжечка, у якій зібрані вістки газети «Красная звезда» за 1938 рік про шпигунів, затриманих пильними прикордонниками на теренахСРСР. Прочитав із задоволенням. Ось прикордонник побачив діда, який серпом косив очерет у плавнях і затримав його. Дід пояснив, що косив очерет на паливо у хаті,але прикордонник йому не повірив і мав рацію,бо дід виявився небезпечним шпигуном.

Іншого разу чоловік намагався витягнути шпалу з залізничної колії, але охоронник колії затримав його і виявив, що то диверсант хотів вчинити аварію потягу через відсутню шпалу. А у військовому гарнізоні затримали жінку, яка біля штабу запитувала про одного з офіцерів і навіть знала його прізвище. Офіцер, звісно, відмовився від небезпечного знайомства. Жінка виявилася шпигункою.

Мої шкільні роки минали у спеціальному дитячому будинку ім. Сталіна на Поділлі, розташованому у старовинному монастирі серед старих лісів. У тих лісах, розповідали вихователі, було повно чужинських шпигунів і диверсантів, які вночі стріляли ракети у небо. Про них розповідали й кінофільми, які нам показували. Вихователі попереджали нас, щоб ми не брали у чужих людей отруєних цукерок, придивлялися до незнайомців. Розповідали, що діти одного села затримали шпигунів, бо у них були блискучі, начищені чоботи, а дорога була курна, тож діти догадалися, що шпигуни стрибнули з парашутами і не встигли закурявити взуття.

Ми піймали шпигуна таким чином: після уроків ми йшли у лісові хащі і блукали там в пошуках ліщини і диких яблук-кислиць. А повз ліс йшов шлях на Вінницю, засаджений єкатерининськими липами. Від того шляху до нас попрямував чоловік військової статури. Він запитав, де тут стежка до дитячого будинку. Ми відразу здогадалися, що то шпигун. Я непомітно шугнув у кущі і помчав до дитячого будинку попередити директорку Зіну Григорівну про небезпечного гостя. Інші супроводжували його, ніби й не маючи жодної підозри. Врешті дійшли до монастирського муру, минули браму, за якою на нас вже чекала Зіна Григорівна. Вона з усмішкою привітала незнайомця, який виявився новим вчителем праці Машталером. Не пощастило нам з шпигуном. Не те що прикордонникові Микиті Карацупа, уродженцю запорізького села. Під час служби на кордоні він затримав 338 порушників кордону і знищив 129 шпигунів і диверсантів. До нього диверсанти йшли отарою.

Реклама

0 0 голосів
Рейтинг статті
guest

0 Коментарі
Вбудовані Відгуки
Переглянути всі коментарі
0
Ми любимо ваші думки, будь ласка, прокоментуйте.x