Чи знаєте ви, що таке інтелектуальний голод? Можливо, що колись і відчували. Не всі, правда. Лише ті, хто вміє читати. Смішно, скажете ви. Хто ж не вміє читати? Насправді ж дуже багато людей, які місяцями можуть прожити без книжки, не поринаючи у безмежний світ пригод, перевтілень, фантазій та всього іншого, на що сподобиться голова автора.

На жаль, бувають у житті випадки, коли наступає інтелектуальний голод. Це коли підходиш до полиці з книгами, і не зможеш відшукати тієї духовної їжі, якої потребуєш. Тоді береш ту, що впала в очі. І насичуєшся.

Хто був цими вихідними в Черкасах, то звернув увагу на потік людей у сторону філармонії, де проходив другий книжковий фестиваль. Приємно, що у нас ще є люди, які читають. На порозі зустрів знайомих студентів, запитав: Ви за покликом серця чи під примусом? По очах зрозумів, що прийшли відшукати гарну книгу. А це було зробити дуже важко. Бо на форумі були представлені майже 60 видавництв. Не знав, що в нас друкують книги. Та ще в такій кількості! Спробував відшукати і для себе щось. Не зміг. Хотілося і те, і те, і те. Вибір величезний. Від «Як звести дім» (вже не треба) до «Спокусити жінку» (пізно видали). А між цими полюсами лірично-драматично-героїчно-фантастично-фентезійно-урочисто-поетично-прозово і так далі книги.

І купляють. Зустрів знайомого. Говорить, що вже першу партію склав у машину. Вибирає наступну. Для себе та всієї родини.

А ще що вразило – спілкування. Послухали Володимира Трохимовича Поліщука. Вперше позаздрив філологам. Що можуть слухати таку велику людину. Людину – знавця і популяризатора творчості українських письменників. Вдалося перехопити під час перельоту (так саме перельоту від однієї локації до іншої) одну з організаторок фестивалю Юлію Чабаненко. Повідомила, що минулий тиждень буквально жила у філармонії. І справді. Щоб організувати такий форум, треба просто ним жити.

Радий, що у нас читаючий народ. Що багато хто відірвався від дивану, дачі, городу, базару-барахолки і прийшов сюди. І виходили не з порожніми руками. Хто одну–дві, а дехто пачку книг. Поки читаємо – живемо. І вдвічі приємніше, що в Україні можна відшукати власне достойне чтиво. Для будь-яких смаків. Не жалкую, що витратив багато часу та грошей на таке задоволення. Вже чекаю наступного книжкового форуму.