Новина із категорії: Анна Сакун, RSS

Роздрукувати        Друкована версія

Здихаю в середу

Здихаю в середу
Анна Сакун, RSS
Дата: 26-04-2018, 12:21.
Втомилася зізнаватися собі й іншим, що я втомилася. Здається, що втома – це ще гірша морока, ніж депресія. Ту хоч можна медикаментозно прогнати. А цю мадаму – жени не жени – доводиться терпіти. При чому, кожний її візит оригінальніший за попередній.

Забула вимкнути плойку, ледь не спаливши квартиру, автоматично поклала джинси замість прання в морозилку, впала посеред вулиці, переплутала дати, людей і, здається, навіть вимір, у якому живу. Іноді мені думається, що ця дружба зі втомою – особливий вид мазохізму, бо ж береш на себе ще й ще, все менше спиш, усе більше щось вирішуєш, думаєш, плануєш і зрештою… здихаєш.

І от учора вже пізньої нічної години я лежу на ліжку зморена, в голові крутяться вже літачки, зіткані з цифр і літер, звучать чиїсь фрази, перемішуючись із власними думками. Лежу так, ніби на мене з усією сили тяжіння, чи чого там ще, впала бетонна брила, розчавивши всі амбіції і прагнення своєю вагою і переконливою міццю. Лежу, значить, і розумію, що втомлює навіть саме усвідомлення того, що ти страшенно втомлений.

Скочуюсь спочатку на правий бік, потім – на підлогу. Лежу ще трохи там, бо ж устати немає сил. Кицька всіма своїми діями показує мені: «Хазяйко, ти мене спочатку погодуй, а потім уже роби оці маніпуляції зі своїм тілом». Видихаю і встаю. І раптово моя кімната перетворюється на ринг, де в синьому кутку стою я, а в червоному – втома.

Не маю сил на цей двобій. Не хочу з нею говорити. Прошу її піти по-доброму. Піти й не вертатися. А вона, образившись, відповідає: «Ти ж сама мене кличеш щодня!»

І таки сама. Своїм невмінням відмовити, пояснити іншим, що мої можливості не безмежні, зізнатися собі, що немає нічого ганебного в тому, щоб мати хоча б один вихідний на тиждень чи дві години в добі без телефону й соцмереж. А ще я прикликаю її щодня споконвічним, в’язким і нестерпним страхом залишитися без коштів на існування. Який щораз змушує щось писати, читати, робити, поширювати, спілкуватися, бігати, вирішувати, і так нескінченну кількість разів по замкненому колу. Він не дає думкам спокою, спонукаючи розум оглядатися й боятися його ще більше.

І не втома винна, що замість «здаю в оренду» читаю «здихаю в середу», а я. І саме я таки здихаю щосереди, бо до кінця тижня немає сил дожити, бо ж сам той тиждень триває без кінця.

«Іди спати, Аню! Завтра зустрінемося знову…» – говорить мені втома. І я розумію, що поки не визначу чітко межі, в яких перебуває в моєму житті робота, а в яких – саме життя, ми зустрічатимемося зі втомою щоночі на невидимому рингу й обговорюватимемо той невидимий страх самозбереження. Розумію також і те, що вранці я так само забуду вимкнути плойку, бо не зможу прокинутися вчасно, що улюблені джинси потрібно шукати в холодильнику, а не в пральній машинці, і що, попри все, я люблю своє життя. І воно саме таке, яким я його роблю.

Теги: черкаси, черкаська область, новини черкас, черкаські новини, новини черкащини, втома, бій, бокс, ринг, розуміння, страх, Сакун, думки

Черкаси наживо

На Черкащині школярі на уроках трудового навчання шиють одяг та постільну білизну для вихованців сиротинця. Учні самі вигадують дизайн, кроять та
На Відкритому Європейському чемпіонаті з робототехніки (Дебрецен, Угорщина) черкаська команда «Kiborgs.UA» (учні міської гімназії №9) увійшла в
Місто без нас ...
Борис Юхно, RSS
Обласне... Імені Симоненка! ...
Володимир Даник, RSS
Повернення ...
Юлія Фомічова, RSS