Вогонь і грім козацької артилерії

Володимир Чос, RSS,
Дата: 27-04-2018, 11:42

На конях і возах на поле стадіону виїздить близько двадцяти запорожців. Перед очима вражених глядачів зав'язується битва між козаками і яничарами. Виблискують на сонці шаблі, гучно стріляють гармати… Нарешті, козаки перемагають ворога!

Такі історичні реконструкції організовують до кожного свята козаки стародавнього села Зелена Діброва Городищенського району. До речі, гармати змайстрували із відрізка труби та пари коліс від воза. Стріляють так гучно, що аж вуха закладає!

У давнину козаки уміли виготовляти великі та малі гармати. У Львові спеціальну ливарню побудували у 1468 році. З кінця XVI ст. місто стало центром виробництва гармат для всієї України. Потім почали відливати гармати у Києві, Білій Церкві, Стародубі, Почепі, Новгороді-Сіверському, Острі… Гармати були мідні, чавунні й залізні. Стріляли гармати чавунними й залізними ядрами, картеччю, запалювальними снарядами й зарядами в торбинах, наповнених порохом і кулями. Потужну гармату козаки називали «залізною бабою».
Часто купували гармати в іноземних майстрів, або захоплювали їх у ворогів – на турецьких фортецях та польських прикордонних замках. Гармати вважалися одним із головних трофеїв. У 1637 році велике повстання проти Речі Посполитої організував гетьман нереєстрового козацтва Павло Бут (Павлюк). Його 200 козаків непомітно пробралися до Черкас, захопили гармати і вивезли їх на Січ. Такого нахабства ніхто не очікував. Слідом поїхали гінці, просили повернути артилерію. На те була рішуча відповідь, що гармати на Запоріжжі більше потрібні. Мовляв, ми їх ще прославимо ратними подвигами… Козацька армата розміщувалася в різних містах України: Корсуні, Каневі, Чигирині… У 1632 році козацькі гармати освятив сам київський митрополит Петро Могила. Гармати вважалися одним із військових клейнодів – знаків козацької влади. У 1648 році повстанці Богдана Хмельницького вийшли із Січі лише з трьома гарматами. 26 травня здобули вагому перемогу у Корсунській битві й захопили аж 41 гармату. У битві під Берестечком (1651 рік) козацька армія мала вже понад 100 гармат!

Активно розвивалася артилерія за гетьмана Івана Мазепи. Він був фахівцем у цій справі, під час свого правління зробив гарматний арсенал України одним із найбільших у Європі. Чимало гармат було виготовлено у ливарні Глухова, де працювали відомі майстри Йосип і Карпо Балашевичі. На своїх гарматах брати карбували напис: «Зроблено старанням же й коштом ясновельможного його милості пана Іоанна Мазепи». Гармати оздоблювалися майстрами-художниками.
Французький інженер Гійом Левассер де Боплан, який до 1648 року перебував на польській службі, писав, що козаки «дуже вмілі у виготовленні селітри, якої в цих краях дуже багато, і виготовляють прекрасний гарматний порох». Порохом навіть лікувалися! Той самий Боплан зазначав: «Я бачив козаків, хворих на лихоманку, які, щоб одужати, не вживали нічого іншого, окрім півзаряду гарматного пороху: розвівши його навпіл з горілкою, усе добре розмішували і випивали, а потім лягали спати, щоб уранці прокинутися цілком здоровими».

Артилерія поділялася на генеральну, полкову, сотенну. Значна частина козацької артилерії стояла у фортецях, зокрема в містах Білоцерківського полку розміщувалося 50 гармат. Для утримання армати були визначені села, в яких від кожного двору брали податок.

Козацька артилерія була здебільшого легка й рухлива, щоб швидко пересуватися степовими просторами. Частину важких гармат кріпили на лафетах, перевозили на возах, в які впрягали четверо або шестеро коней. При обороні фортець використовували гармати гаківниці. Для зменшення віддачі при стрільбі до прикладу кріпився гак, яким зброя зачіпалася за мур, частокіл, віз. Корабельна гармата називалася фальконет. Мортира використовувалася здебільшого для салютів та військових сигналів. Були й гармати-трійники з дальністю польоту кожного ядра понад 1,5 км.

Черкаси наживо

Спецтеми

Погода

Погода