Новина із категорії: Владислав Бедринець, RSS

Роздрукувати        Друкована версія

Неправильні краби всіх відер – об’єднуймося!

Неправильні краби всіх відер – об’єднуймося!
Владислав Бедринець, RSS
Дата: 30-04-2018, 11:03.
«Думаю, без тебе, я б з усім оцим просто не змогла б справитися, – якось нещодавно сказала мені людина, яку вважаю своїм справжнім другом. «Та, ні, мабуть, напевно таки б змогла, бо не з того ти роду-племені, щоб відступати і здаватися, – подумалося мені, – «але дряпатися по стінці відра з крабами було б таки трохи важче». Подумав, але не відповів. Чому? Ну, мабуть, тому, що пояснювати красивій дівчині, чому ти щойно засоціював її з ракоподібною істотою, трохи не з руки. Бо перш ніж встигнеш розповісти про теорію відра з крабами, вона вже стовідсотково образиться і ні про яких кусачих, бридких, холодних і слизьких створінь далі слухати не захоче. А шкода, бо теорія таки цікава. Ну, ви ж знаєте її? Ні? Тоді ось.

Американські психологи називають це "crab bucket theory". Ну, я ж кажу – теорія відра з крабами. Якщо дуже коротко і спрощено, то суть її зводиться до того, що один краб може запросто вилізти з відра, в яке його вкинув рибалка, і дати драла до свого океану, моря, чи де там ще вони живуть. Саме тому у відро завжди вкидають не менше десятка цих ракових родичів. Здавалося б, у чому проблема? Там, де може пройти одна тварючка, пройдуть і решта. А от і ні. Не пройдуть. Бо ці злюки чіпляються один за одного своїми гострими ніжками, кусаються і довбають один одного клешнями, зліплюючись у суцільний клубок. Якщо ж раптом один із крабів починає репетувати: «Братове, та що ж ви в біса чудите? Ми ж не вороги, ми – свої. І ціль у нас одна на всіх – вижити» Решта просто крутять клешнями коло своїх скронь, називають його дурником і продовжують чубитися. Та лише доти, доки цей краб, плюнувши спересердя, не починає сам дряпатися по стінці відра, щоб звільнитися. Тоді решта поборників давніх крабових традицій оголошує його зрадником і нарешті об’єднується. Звісно, проти надто розумного. Всі гуртом кидаються на нього і тягнуть униз. А далі, як вже пощастить. Якщо інакомислячий краб сильний, йому вдається досягти успіху і залишити співвітчизників далі гризтися на дні пастки. Якщо ж слабкий...

Правда ж цікава теорія? І так гарно пояснює деякі моменти нашого теперішнього життя... Але нехо про політику. Скажу про інше, важливіше.

Знаєте, я напевно дуже щаслива людина, бо добре пам’ятаю в житті випадки, коли доводилося не лише бачити клешні крабів, що цупили донизу, а й сильні і добрі руки людей, які протягувалися згори і допомагали піднятися. Хоча б на одну сходинку, але таки вище. Хвала їм, подяка і доземний уклін.

Та значно більше мене вражають інші, подібні до мене ненормальні краби, котрі не просто карабкаються поряд, а й підставляють своє плече. Вони не погані, і не хороші, не добрі, і не злі, не білі, і не чорні. Просто такі ж самі нестандартні, як і я. І допомагають, мало не зриваючись у безодню самі, зовсім не тому, що не знають куди подіти сили і час. А тому, що розуміють: удвох легше не лише дряпатися вгору, а й відбиватися від клешнясто-пазурястого натовпу, який з усіх своїх безхребетних сил намагається опустити до свого рівня все, що бодай трохи вибивається за рамки придонного світосприйняття.

Як же мало вас, мої дорогі неправильні крабики і крабині! Як мало людей, яких можу назвати своїми справжніми друзями. Але ви є. І я сам – живе свідчення тому. Бо без вас, інколи колючих і кусючих, але щирих; без ваших рук, які з’являються поряд тоді, коли віра відводить погляд, а надія робить вигляд, що ми ніколи й не були знайомі; без ваших очей, світло яких іноді залишається єдиною соломинкою, що не дозволяє втопитися в болоті відчаю; мене б уже просто не було.

Звісно, відсутність одного Бедринця з 7 мільярдів землян, то не велика втрата для людства, але вірю – катастрофічна подія для кожного з вас. Бо разом таки легше і карабкатися, і відбиватися, і, дасть Бог, радіти перемозі, сидячи на вершечку отого відра з крабами і плануючи подальший шлях до рідного океану.

Неправильні краби всіх відер – об’єднуймося!


Теги: черкаси, черкаська область, дружба, дружба як вона є, психологія, люди, стосунки

Черкаси наживо

До Дня вишиванки у Черкасах влаштували справжній парад. Святкування розпочалося вже традиційною ходою. Вирушили від пам’ятника Тарасу Шевченку. З
Днями народний самодіяльний ансамбль танцю «Черкащанка» відзначатиме свій 65-й день народження. Нині танцівники щовечора відточують свої найкращі
Письменники... Жартують! ...
Володимир Даник, RSS
Дощове надвечір’я. Пейзаж ...
Сніжана Калюжна, RSS
Зустріч із дощем ...
Анна Сакун, RSS