Новина із категорії: Сніжана Калюжна, RSS

Роздрукувати        Друкована версія

Любов сильніша за війну

Любов сильніша за війну
Сніжана Калюжна, RSS
Дата: 9-05-2018, 15:02.
Друга світова війна для нашого покоління є чимось жахливим і віддаленим. Це подвиги наших дідів-прадідів, страшні розповіді про полон. А для її учасників – це страх смерті, лихоліття тяжких випробовувань і безмежна радість перемоги. Війна блискавкою пронизала серця і душі, опалила кожну сім’ю і оселю, кожне життя. Її гірка правда ніколи не залишить нас. Для нас та війна – у незгасимій пам’яті, тому що пам’ять – частина духовного життя народу. Та почуття любові завжди було головною рушійною силою. І війна не ставала на заваді коханню.

Про любов у німецькій неволі розповіла нам Тетяна Калюжна із села Житники, що на Жашківщині.

– Моя мама родом із села Острожани, Тетяна Пікула в дівотстві. Довелося їй у далекому 1941 у Німеччині нелегко.

Їй було лише 16 років тоді, вона з 26-го року. Німці збирали по селах працездатних і везли примусово на тяжкі роботи. Моїй мамі теж довелося пережити випробовування долею і відчути на собі знущання у полоні. Взагалі, її тоді не мали забирати. Мала їхати її старша сестра – Югина, та вона захворіла. Тож староста наказав їхати моїй мамі. Вона рослява була і мала вигляд старший, ніж на свої роки. Так і поїхала. Про те, як їх везли у Німеччину розповідала потім мало, а я не дуже і хотіла «ворушити» мамині гіркі спогади.
Знаю, що дорога була тяжка і довга. Привезли їх у Магдебург і поселили в бараках. Працювати довелося мамі на фабриці – фарбувала тканину. Казала, що там були великі чани, в яких доводилося вимочувати сировину. Руки боліли від такої роботи і пухли.

Тато, Василь Гуменюк, також потрапив у Магдебург, тільки як військовополонений. Його «взяли» в Умані. Дорогою його жорстоко побили і викинули з вагона потяга. Він непритомний лежав у мурашнику, коли його знайшли «наші», вони саме поверталися з роботи в бараки. Витягли його. Мурахи сильно обкусали голову батькові, він мало не помер. Довго «відходив», мав вагу лише 47 кг. Проте доводилося працювати – німці не жаліли нікого.

Він одразу виконував різну тяжку роботу – і вагони доводилося розвантажувати, і копати, будувати, аж поки один щасливий випадок трапився – і німці побачили, що він вміє гарно малювати. Тоді він почав робити для німців плакати різні, портрети писав на замовлення, природу. І отримував за це їжу. Він був зовсім молоденьким, усього 20 років (він із 1922 року), їй, мамі, – 17. Там і спалахнула любов між остарбайтерами. Батько казав: «Як угледів свою Тетянку, не міг забути. І ту їжу, що мені давали за роботу, приносив їй. Щоб вона мене полюбила». Так вони і побралися там у полоні. Жили разом у бараку. І мама, і тато пізніше згадували свої молоді роки в Німеччині без печалі – казали, що їм добре було там, і нічого, що робити треба було важко – вони підтримували одне одного.

А ще, як же доля іноді «підсміюється» над нами: мама і тато, як виявилося згодом, були з сусідніх сіл – мама з Острожан, тато – з Житник. А це практично поряд.

У 45-у році американці звільнили їх із полону. Маму відправили в Україну, а тата – служити ще рік в армію. Мама тоді вже була вагітна, і дорогою народила дівчинку – Катю. Але не витримала маленька Катруся тяжкої дороги на батьківщину. Померла від дизентерії. Десь дорогою її і поховали, їй лише два-три місяці було. Мама про це говорила дуже рідко і дуже гірко. Не хотіла мабуть згадувати. Приїхала вона одразу до батьків свого чоловіка – свекрів. Та не довго з ними жила – не прийняли вони її чомусь. Вирішила їхати до матері своєї в Острожани. Там і жила, аж поки тато повернувся з армії і забрав «свою Тетянку».

Оселилися вони у Житниках – татовому рідному селі. Народилося у них ще трійко діток: старша Лариса, тоді син Олександр, і найменша я – Тетяна. Тато наполіг, щоб мене назвали на мамину честь.

Любов сильніша за війну
Любов сильніша за війну
Любов сильніша за війну
Любов сильніша за війну

Теги: черкаси, черкаська область, Друга світова війна, любов, жіноча доля, історія, спогад

Черкаси наживо

На Черкащині школярі на уроках трудового навчання шиють одяг та постільну білизну для вихованців сиротинця. Учні самі вигадують дизайн, кроять та
На Відкритому Європейському чемпіонаті з робототехніки (Дебрецен, Угорщина) черкаська команда «Kiborgs.UA» (учні міської гімназії №9) увійшла в
Місто без нас ...
Борис Юхно, RSS
Обласне... Імені Симоненка! ...
Володимир Даник, RSS
Повернення ...
Юлія Фомічова, RSS