Жорстока правда концтаборів Дахау та Освенцим

Жорстока правда концтаборів Дахау та Освенцим

Дахау – один із перших концтаборів фашистської Німеччини. За 12 років через нього пройшло понад 240 тисяч полонених, 70 тисяч із яких загинули. Дахау гірко відомий медичними дослідами над ув’язненими. Лікарі з усього Рейху вивчали в Дахау здатності людського тіла: як виживати при низьких температурах, уплив газів або низького тиску. За допомогою цих дослідів вони мали намір створити універсального солдата. Сам Гіммлер регулярно відвідував Дахау з інспекціями, щоб спостерігати за проведенням експериментів.

Історія створення
У лютому 1933 року був здійснений підпал Рейхстагу. Гітлер, за два дні до цього, отримав посаду рейхсканцлера, звинуватив комуністів, щоб використати цю подію для посилення впливу власної партії. Ввели надзвичайний стан терміном на п’ять років і ухвалили новий закон «Про захист Народу і Держави». Цей закон став основою для створення спеціального місця ув’язнення для політичних противників Рейху. Так з’явився Дахау.
Спочатку в табір заслали понад 10 тисяч членів комуністичної партії, але потім закон плавно розширили і на всіх інших «хто забруднює арійську расу». У цей список входили євреї, наркомани, цигани, душевнохворі, гомосексуалісти, бомжі й навіть ті, хто відмовлявся служити в армії.

Бранці
Життя ув’язнених Дахау мало чим відрізнялося від життя полонених інших концтаборів. Їх використовували як безкоштовну робочу силу: нещасні будували дороги, добували каміння та осушували болота. Під час війни їх забирали на військові заводи для збору техніки й боєприпасів. Ув’язнених у концтаборах було настільки багато, що їхню працю продавали приватним компаніям.
Після приїзду в табір в’язнів позбавляли всіх прав. Їм видавалася смугаста роба з кольоровою міткою залежно від категорії: циган, єврей, політв’язень і тощо. Деяких розстрілювали одразу ж після прибуття у табір. Зазвичай така доля чекала на радянських солдатів.

Експерименти над людьми
Непосильні роботи були не найстрашнішим, що переживали в’язні Дахау. Тут проводили численні медичні досліди над людьми з метою визначити здатність людського тіла до виживання. Ув’язнені, над якими ставили ці експерименти, виживали вкрай рідко.
Хід і результати кожного експерименту ретельно документували. Лікарі досліджували тіла й описували причини смерті, робили висновки, які органи особливо вразливі. До слова, досліди нацистів над живими людьми згодом стали основою багатьох медичних відкриттів XX століття. Та про цей факт рідко згадують, оскільки він звучить як своєрідне виправдання голокосту.
Експеримент із ушкодженнями голови. Людину прив’язували до стільця і раз на кілька секунд наносили удари по голові зі зростаючою силою. Так хотіли з’ясувати максимальну силу удару, яку витримує череп, і визначити момент, коли людину вже неможливо врятувати.
Досліди з заморожуванням. Ув’язнених занурювали в камеру з холодною водою, доводячи температуру тіла до гранично низьких значень. Якщо піддослідний виживав, на ньому перевіряли способи порятунку від переохолодження. За результатами експериментів з’ясувалося, що переохолодження потиличної частини голови призводить до смерті швидше, тому в шоломи льотчиків Люфтваффе додали вставки з пінопласту, які тримали голови на плаву в разі краху в холодному морі.

Бійня в Дахау
29 квітня 1945 року американська армія захопила Дахау. Солдати були збентежені побаченим. Перед входом до табору стояли понад 40 вагонів, заповнених трупами. Тілами була всіяна і практично вся територія Дахау. Є дві версії того, що сталося далі.
За однією з версій, американці розстріляли з кулеметів всіх 560 співробітників табору того ж вечора біля стіни вугільної шахти, не чекаючи офіційного наказу.
Інша версія не менш жорстока. Відповідно до неї, американські солдати видали деяким ув’язненим пістолети і лопати, щоб вони добивали взятих у полон співробітників табору. Страшно уявити, з якою жорстокістю ув’язнені розправлялися з тими, хто катував їх протягом багатьох років.
Як би там не було, бійню в Дахау одразу оцінили як військовий злочин, але потім американський військовий губернатор, який згодом прийшов до влади, зняв із солдатів всі звинувачення за те, що сталося.

Подорож пам’яті
Освенцим, Освенцим-­Бжезінка, точніше Аушвіц-­Біркенау – комплекс німецьких концтаборів, що розташовувався в 1940–1945 рр. на півдні Польщі, біля міста Освенцим, 60 км на захід від Кракова. Освенцим став місцем найбільш масового винищення людей за всю історію людства.
Основним завданням німецьких концтаборів було фізичне знищення в’язнів після використання їх рабської праці. Визнаних непрацездатними вбивали негайно і жорстоко. У категорію «смертників» апріорі потрапляли діти, люди похилого віку, інваліди, поранені й хворі. Матерів, визнаних здатними до роботи, силою відривали від дітей.
Загальну кількість жертв табору смерті «Аушвіц-Біркенау» досі не встановлено. За різними підрахунками, це від 1 до 4 мільйонів осіб. В’язнів табору знищували в крематоріях, вони гинули через нелюдські умови праці, голоду, холоду, жорстоких покарань, епідемій і медичних експериментів.
У концтаборі Аушвіц-Біркенау (Освенцим) випробовували новітні засоби масового знищення людей. Вбивство в прямому сенсі слова було поставлено на конвеєр і здійснювалося з використанням новітніх винаходів науки. Кращі техніки й інженери Рейху шукали шляхи найбільш дешевого і масового знищення цілих народів і рас. Одним із результатів їхньої роботи стало «винахід» своєрідного тандему: газова камера та крематорій.
Практику застосування камери довели до автоматизму. Після прибуття в табір ув’язнених сортували на придатних і непридатних до роботи. Дітей, старих, інвалідів просто з залізничної платформи переганяли до газових камер і крематоріїв. Жертв заганяли в так звану «роздягальню». Людям наказували повністю роздягтися, потім їх вели нібито в «душ». Насправді нещасних направляли до газових камер. За наказом чергового «лікаря» відкривали балони з отруйним газом «Циклоном-Б», і їх вміст через вентиляційні труби прямував у газові камери. Через лічені хвилини жертви вмирали від задухи і отруєння. Потім людські тіла відправлялися на спалення у крематорії, а отриманий в результаті цього попіл використовували як добриво для сільськогосподарських полів.
27 січня виповнилося 73 роки з моменту звільнення табору Освенцим військами 1-ого Українського фронту. Все менше залишається свідків моторошних подій, очевидців тих жахливих днів. І дуже важливо зберегти пам’ять про невинні жертви нацистських таборів.

За матеріалами інтернет-джерел

Реклама

5 2 голосів
Рейтинг статті
guest

0 Коментарі
Вбудовані Відгуки
Переглянути всі коментарі
0
Ми любимо ваші думки, будь ласка, прокоментуйте.x