СУСПІЛЬСТВО


Новина із категорії: Новини » Суспільство

Роздрукувати        Друкована версія

«Ієрархія в сім’ї необхідна, а її відсутність − згубна», – багатодітна матуся

Дата: 17-05-2018, 14:02.

«Ієрархія в сім’ї необхідна, а її відсутність − згубна», – багатодітна матуся Багатодітність – це щастя, доля та Божий подарунок. У цьому впевнені жінки, які народили три-чотири дитини і не зупинилися на цьому. У хаті чи квартирі, де проживає велика родина, ніколи не втихає гучний сміх, радість дітей. Там завжди потішно й гамірно. А буденні клопоти й турботи батькам – лише на радість.

Із перших хвилин зустрічі з привітною, симпатичною жінкою Тетяною Пушкар із села Геронимівка, що під Черкасами, можна зрозуміти: всі її четверо дітей – бажані й очікувані. Усім її дітям вистачає материнської та батьківської любові, тому вони ростуть доброзичливими і відповідальними людьми.
– Якщо чесно, то у мене був цілком конкретний план на життя. Навчання, робота, кар’єра, після тридцяти народження однієї дитини, в ідеалі хлопчика. Його б очікували: елітна школа, спортивні секції, творчі групи, якісна вища освіта, − говорить Тетяна.
Проте у долі був свій план.

«Ієрархія в сім’ї необхідна, а її відсутність − згубна», – багатодітна матуся


− Ми жили в Києві. У 26 років я народила першу донечку, Лізу. Її поява перевернула весь мій світ. Тому через рік народила ще й хлопчика – Нікіту. Далі доля закрутила так, що я втратила чоловіка. Це було сумно, страшно і нестерпно. Та діти мені допомогли втриматися, і доля подарувала мені другий шанс: я зустріла ту людину, яка стала мені не лише «промінчиком» кращого майбуття, а й підтримкою, опорою та натхненням на майбутнє щасливе життя. Ми тоді побралися і переїхали у Геронимівку. Третя дитина з’явилася на світ, коли мені було вже 34 – наша з Сергієм донечка – непосидюча Оксанка. Ну і як же без хлопчика? Ще через чотири роки народився наш Максимко, і став своєрідним «балансом» у родині. Головне правило у багатодітних сім’ях – це добре виховання малечі. Діти повинні розуміти, що ми є одна родина, – каже багатодітна мама. − Йдучи по життю, через клопоти, ми можемо й не помітити, як швидко виростають наші діти. Однак, якщо замислитися, то, на мою думку, батьки мають частіше прислухатися до зауважень дітей, порад та, за можливості, приділяти їм якомога більше уваги. Я бачу й знаю, що наші дітки віддають нам, дорослим, дуже багато любові, ніжності й ласки! Від своїх найперших кроків і через усе життя вони йдуть із нами пліч-о-пліч, бо ми є одним цілим – великою родиною, – ділиться своїми роздумами пані Тетяна.

http://novadoba.com.ua/uploads/posts/2018-05/1526546519_19059230_1339929446097920_322302787045898024_n.jpg

Родина дуже швидко та чуйно реагує на позитивні й негативні зміни, що відбуваються у сім’ї, суспільстві. Як невід’ємна його частина, багатодітна родина зароджувалася, перетворювалася і удосконалювалася разом із ним. Певна річ, що в багатодітних родинах були, є і будуть свої труднощі, які постійно потрібно вирішувати. Проте про проблеми, що важко вирішувати дітям, повинні знати насамперед батьки.
– Значні й маленькі радощі великої сім’ї – це про нас, − жартує Тетяна. – Зі свого життя скажу, найбільш серйо­зне питання, що виникало у моєму житті при вихованні дітей, – це неможливість знайти час для спілкування із кожним віч-на-віч. Ми з чоловіком намагаємося приділити належну увагу кожному з дітей. Щоб сім’я працювала злагоджено, як «один механізм», розподіляємо обов’язки у хатніх справах поміж усіма. Тоді й знаходимо можливість для спільного відпочинку: то пікнік на подвір’ї влаштуємо, у м’яча пограємо разом або розкладемо «Капіталіста» чи «Уно» (настільні ігри).
Так гамірно й активно проходить мало не кожен день великої сім’ї. Та щоб усе тримати під контролем, кожен із дітей має своє заняття.
– Ліза (найстарша) малює – цього року закінчує художнє відділення Мошнівської школи мистецтв, також відвідує туристичний гурток. Нікіті подобається інформатика та програмування, любить риболовлю, останнім часом захопився вправами на перекладині – навчився виконувати різні трюки на турніку. Ксюші подобається танцювати − відвідує хореографічний гурток. Найменший у сім’ї Максимко – йому вже чотири з половиною року. Він ходить до дитячого садка і захоплюється куховарством, але поки що готує «по-іграшковому». При цьому всіх нас перепитує: «Що будете замовляти в моєму ресторані?» – сміється.

«Ієрархія в сім’ї необхідна, а її відсутність − згубна», – багатодітна матуся


Також, за словами Тетяни, вона завжди намагається тримати рівновагу у вихованні, щоб не «перегнути палицю».
– Я відчуваю, де можна дати дитині свободу, а де варто до останнього стояти на своєму й утримувати межі дозволеного, − каже Тетяна. − До речі, про це. Межі дозволеного обов’язково повинні бути. Необ­хідні чіткі межі того, що дитині можна, а чого не можна. Самі діти люблять правила. Наприклад, «ми їмо десерти лише після основної страви», «спочатку уроки – потім мультики», «рівно о 21:00 ми чистимо зуби» і подібне. І якщо є ці межі й чіткі правила, то не доводиться пояснювати чому зараз не можна морозиво або шоколадку (навіть шматочок!), чому потрібно мити руки, якщо вони і так чисті, і чому мама не дозволяє подивитися ще одну серію «Лунтіка» і просить відкласти планшет. Правила – є правила.
Контролювати одне одного у сім’ї доводиться також дітям.
– Ієрархія в сім’ї необхідна, а її відсутність − згубна. Мама і тато – головні, діти – народ. Батько – найголовніший, його слухається навіть мама. Старша сестра – головна над молодшою. Старший брат головніший молодшого, але це не лише надає права, але й накладає обов’язки, – ділиться секретами багатодітна матуся.
Багатодітна родина – це просто особливий світ, зі своїми плюсами та мінусами, радощами та бідами. Приємно усвідомлювати, що останніми роками імідж багатодітної родини змінюється. Усе більше багатодітних родин – щасливі, успішні з добрими класичними традиціями.
− Побутує дивна думка про те, що багатодітні мами не працюють. Як ви вже здогадалися, це твердження не про мене, − каже Тетяна.
Вона нещодавно вийшла на роботу – працює бухгалтером у будівельній фірмі. Тож навчилася поєднувати роботу і сім’ю.
Про родину Пушкарів упевнено можна сказати, що вони щасливі. І держава, розбудовуючи демографічну політику, має спиратися на таких як вони. Після зустрічі з ними і в супротив суспільній думці впевнилися, що гроші – не головна проблема багатодітної родини. Адже ми маємо різний рівень уявлень про матеріальне благополуччя, про добробут.
Для одних норма – власний будинок із «євроремонтом» і кілька автомобілів, інші щасливі й у невеличкій простенько облаштованій квартирі. Як відомо, кількість щастя ніяк не співвідноситься з кількістю грошей. Тетяна Пушкар вважає головним фактором, що робить багатодітну сім’ю дружньою та самодостатньою, взаєморозуміння.

Сніжана Калюжна






Теги: черкаси, черкаська область, багатодітна мама, сім’я, Геронимівка, виховання


Черкаси наживо

На Черкащині школярі на уроках трудового навчання шиють одяг та постільну білизну для вихованців сиротинця. Учні самі вигадують дизайн, кроять та
На Відкритому Європейському чемпіонаті з робототехніки (Дебрецен, Угорщина) черкаська команда «Kiborgs.UA» (учні міської гімназії №9) увійшла в
Місто без нас ...
Борис Юхно, RSS
Обласне... Імені Симоненка! ...
Володимир Даник, RSS
Повернення ...
Юлія Фомічова, RSS