Новина із категорії: Володимир Даник, RSS

Роздрукувати        Друкована версія

Письменники... Жартують!

Письменники... Жартують!
Володимир Даник, RSS
Дата: 17-05-2018, 12:42.
Ну, хто ж не знає, що письменники полюбляють жартувати! Про це і стільки публікацій у пресі, і навіть книги є. Та і зрозуміло – письменницька доля буває нелегкою, отож без жарту і дотепного слова і вижити, і жити важко!

Зустрічі письменників з студентами проходять частенько. Була колись така зустріч і в Черкаському національному університеті, куди майстрів слова запросив колега по перу і відомий літературознавець Володимир Поліщук. До виступу залишалося хвилин десять-п’ятнадцять. Ось тут добре знаний наш поет Микола Негода і розповів таку історію. Відомий музикант (і обдарований поет!) Іван Сльота, земляк-черкащанин, якось запропонував йому разом написати пісню.

І на це Негода зразу ж і відповів:
– Іване... Та люди ж будуть сміятися! Бо уяви собі, як оголошуватимуть пісню – слова Негоди... музика Сльоти...
Поет Григорій Білоус, хоч і відомий, як лірик і прозаїк, любив пожартувати сам і вмів поцінувати дотепність колег по перу. В той час він керував обласною спілчанською організацією. І ось одержавши книгу в дарунок від поета Анатолія Горбівненка і переглядаючи її розділ, де були приведені пародії, підкреслено суворим тоном і запитав:
– Так, дуже добре... пародії... А де ж пародія – на Григорія Білоуса?! То що ж це виходить – на всіх пародії є... а на Білоуса нема?!
Дещо спантеличений автор книги відразу ж підказав:
– Та як же... як же... Ось же і пародія на Білоуса!
Згадується і такий епізод. Збори у обласній письменницькій організації. Треба обрати ревізійну комісію, а її члени уже мають визначитись, кому ж бути головою комісії. До складу комісії запропонули поетесу Ольгу Месеврю і автора цих рядків. Треба ще когось третього. Хтось і запропонував Віктора Скорину, щойно прийнятого до спілки:
– Давайте Скорину...
Віктор Скорина, якого знали більше як поета-лірика, відповів миттєво:
– Тільки якщо головою!
Це викликало дружний сміх у присутніх. І Віктора обрали третім членом ревізійної комісії.
Оскільки я сидів поруч з Скориною, то відразу ж і запропонував:
– Я не проти... Давай після зборів порадимося з Олею Месеврею, та й будеш головувати!
Завершуються збори і тут помічаю, що мій співрозмовник... хутко зник.
Минає кілька днів і у Черкаській філармонії має відбутися творчий вечір, присвячений творцям славетної пісні «Степом, степом» – поету Миколі Негоді і композитору Анатолію Пашкевичу. Письменникам виділили запрошення на цю мистецьку акцію. Отож і трапилося так, що у залі у одному ряду і до того ж поруч сиділи Віктор Скорина, Ольга Месевря і... автор цих рядків.
І ось тут чую від Віктора Скорини солов’їне (бо поети ж – солов’ї...), але ж і зовсім несподіване:
– Давай оберемо головою ревізійної комісії... Олю Месеврю!
Ось так. Замість того, щоб узяти відповідальність на себе, перекладаємо її... на слабкі жіночі плечі.
А в очах у свого співрозмовника помічаю відверте побоювання: а раптом почну наполягати – мовляв, захотів бути головою ревізійної комісії, то будь головою!
Але тут крім факторів по суті справи втрутилися і фактори побічні. У мене є немало пісень написаних на вірші колег-спілчан, що не раз виконувались мною під гітару на тих чи інших творчих акціях. Отож за кілька місяців до цієї події я написав пісню на вірш Віктора Скорини. Хоч він і лірик, а вірш сатиричний у нього знайшовся. Отож і вийшла пісня «Комунізм – не збудували!». Пісня прозвучала на кількох творчих зустрічах і була схвально зустрінута читацькою аудиторією. Тому і виникла думка – треба підтримати... свого співавтора. А вже як набереться він більшої упевненості у власних силах, то й зможе стати першокласним головою ревізійної комісії!
А Оля Месевря – людина надійна... Фігура авторитетна... Як-не-як лауреат літературної премії імені Михайла Масла! Отож чому б і не погодитися на її кандидатуру! Тим більше, що сама Оля і не заперечувала.
Ось так у нас, українців, завжди! Спочатку виявляємо бурхливу активність, а потім... власна ж скромність зводить цю активність... до відвертого мінімуму.
А завершу розмову на таку цікаву тему власним віршем про те, що вміння пожартувати аж ніяк не заважає письменницькій творчості і навіть дуже їй сприяє.

ЧОГО Ж БО НАМ (Іронічне)

Серця стрімкі і небайдужі
Поети мають зазвичай.
Як за перо узявся, друже,
То і про жарт не забувай!

Бо ми народжені такими,
Що серед буднів гомінких
Все ж гостроокими, як рими,
Бувають і жарти, і сміх!

І хоч і сумнів, і досада
У дні траплялись непрості,
Чого ж бо нам не жартувати –
У творах... та і у житті!

Теги: черкаси, черкаська область, Володимир Даник, письменники, Микола Негода, блог, Віктор Скорина

Черкаси наживо

На Черкащині школярі на уроках трудового навчання шиють одяг та постільну білизну для вихованців сиротинця. Учні самі вигадують дизайн, кроять та
На Відкритому Європейському чемпіонаті з робототехніки (Дебрецен, Угорщина) черкаська команда «Kiborgs.UA» (учні міської гімназії №9) увійшла в
Місто без нас ...
Борис Юхно, RSS
Обласне... Імені Симоненка! ...
Володимир Даник, RSS
Повернення ...
Юлія Фомічова, RSS