Заробітна плата, кошти на утримання дитини та професійна підтримка міждисциплінарної групи фахівців. Це – три основні складові, які гарантує держава тим, хто хоче присвятити себе допомозі дітям через таку соціальну послугу, як «патронатне виховання». Оскільки соціальний захист дітей, створення сприятливих умов для їхнього фізичного, інтелектуального й духовного розвитку, а також майбутньої повноцінної життєдіяльності є чи не найпріоритетнішим завданням держави, а його виконання можливе лише за умови перебування дітей у родині, то патронатне виховання нині є головним інструментом для захисту дітей, які опинилися у складних життєвих ситуаціях. Тож на сторінках «Нової Доби» розповідаємо про розвиток послуги «патронат над дитиною» на Черкащині, алгоритм її запровадження та певні освітні нюанси для патронатного вихователя.
Патронат над дитиною – це професійна комплексна послуга, що передбачає тимчасовий догляд, виховання та реабілітацію дитини, яка опинилася у складних життєвих обставинах і потребує захисту. Так, у випадках насильства над дитиною, невиконання батьками батьківських прав, лиха, надзвичайних ситуацій чи проблем із житлом, або ж при відмові від новонароджених тощо, важливо в інтересах самої дитини забезпечити їй тимчасовий прихисток, допоки соціальні служби попіклуються про вирішення її проблем.
Іншими словами, патронатний вихователь на своїй території тимчасово допомагає дітям, які того потребують. Усе – аби зменшити можливість їхнього потрапляння в інтернатні чи інші державні заклади. Це, своєю чергою, дозволяє зберегти нормальний психологічний стан дитини, залишивши її у межах звичної для неї території проживання, поряд із рідними й друзями, можливо, у тій же школі чи дошкільному закладі.
Послуга патронату над дитиною діє в країнах Європи й світу вже давно. Проте в Україні її почали впроваджували у якості соціального експерименту у 2009 році. У Черкаському обласному центрі соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді зазначають, що Черкащина лише торік розпочинала інформаційну кампанію щодо запровадження цієї послуги.
– Наш регіон приєднався до державного експерименту, що розпочали торік, одним із перших в Україні. І за рік Черкащині вдалося досягти чималих результатів, – розповіла Людмила Березовська, заступниця директора обласного центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді. – Зокрема, за цей рік було створено 6 патронатних сімей у містах Сміла (дві родини) та Умань, Тальнівському, Христинівському та Золотніському районах. Уже завершується процес створення ще однієї родини у місті Золотоноша. Ми бачимо велику потребу у таких родинах по всіх районах Черкащини, адже у кожному є діти, які потребують такої послуги. Наприклад, лише за перший квартал поточного року з родин вилучили
15 діток у зв’язку загрози їхньому життю й здоров’ю.
Термін перебування дитини у патронатній сім’ї – три місяці. В окремих випадках, як виняток, його можуть продовжити до 6 місяців. Основна суть такого патронатного виховання у тому, що поки дитина перебуває у родині, соціальна служба у партнерстві з іншими суб’єктами соціальної роботи займається із біологічною родиною, щоб допомогти подолати складні обставини, які й призвели до того, що дитину потрібно було забирати. Найкращим результатом є повернення дитини у біологічну родину, в іншому – підшукати для цієї дитини іншу люблячу прийомну родину.
– Послуга патронатного виховання насправді є професійною, адже люди, які виявили бажання стати патронатними вихователями, проходять обов’язкове навчання. Це тривалий тренінговий курс із практичними заняттями, який передбачає розгляд найрізноманітніших питань – психологічних і педагогічних – для того, аби бути готовими до такої відповідальними роботи, – наголошує Людмила Березовська.
Так, за словами Ольги Рак, національної тренерки з підготовки кандидатів у патронатні вихователі, навчання включає 9-модульний тренінговий курс, потім курс домедичної допомоги дітям, а також відбувається тренінг для міждисциплінарної команди. Тоді навчають команду спеціалістів, у співпраці з якою надаватиметься послуга. Це – фахівець служби у справах дітей, учитель чи завуч школи, яка найближче знаходиться до місця проживання родини, представник дитячого садочку, лікарні й поліції. Вони всі дізнаються про цю послугу і розуміють, що є помічниками цієї родини. Особливо важливо, щоб кандидати у патронатні вихователі не засуджували минуле дитини і її батьків.
– Як на мене, портрет ідеальних патронатних вихователів такий: це люди, які вийшли на пенсію, або ті, у яких дорослі діти вже навчаються у вищих навчальних закладах. Проте, великий батьківський потенціал у таких людей залишився, вони хочуть допомогти, а головне – вони мають вільний час і житлову площу. Відтак, можуть виконувати місію допомоги дитині, – розповідає Ольга Рак. – Дуже важливо, що кандидатів має бути двоє, вихователь і помічник, адже навчання проходить лише пара. Патронатними вихователями можуть стати чоловік і дружина, або ж жінка й мати чи жінка й старша дочка, обов’язково пара, які проживають на одній території, мають позитивний досвід виховання власних дітей.
Важливо, каже тренерка, що під час навчання відбувається перебудова внутрішніх цінностей в охочих бути патронатними вихователями. Буває навіть так, що під час навчання кандидати відмовляються від наданні цієї послуги, оскільки відчувають свою невідповідність саме такому виду послуги. Проте згодом із таких кандидатів стають чудові прийомні батьки.
Своєю чергою держава гарантує для патронатного вихователя заробітну плату, кошти на утримання дітей, підтримку від команди спеціалістів. Заробітна плата патронатного вихователя становить 5 прожиткових мінімумів на місяць. Ці кошти виплачують із Державного бюджету і лише на той час, коли дитина перебуває в родині. Також на утримання дітей виплачується два прожиткові мінімуми на кожну дитину, яка влаштована в родину. Якщо в родину влаштована дитина до 1 року, дитина з ВІЛ або більше двох дітей до 6 років, то виплати збільшуються на 10 відсотків на кожну дитину.
Черкащанка Тетяна Пугач одна з перших на Черкащині стала патронатним вихователем. Жінка перебувала на обліку у центрі зайнятості за місцем проживання. Там її запросили на відповідний семінар, на якому й розповідали про таку інноваційну послугу. Відвідавши заняття, зваживши всі «за» і «проти», довго дискутувавши зі своєю родиною, бо ж там були проти, пані Тетяна пішла на такий серйозний для себе крок.
– На семінарі я почула дуже щемливі й дивні історії про те, як і чому вилучають дітей із родин. Мені відкрилося те, що бувають інші діти, бо ж зростали в абсолютно інших обставинах, – розповідає Тетяна. – Збирали з чоловіком документи, проходили медобстеження, потім навчалися. І нарешті нашим «первістком» стала дівчинка Вероніка. Не скажу, що було просто. На початку – навіть дуже важко. Нині ж вона – золота дитина. Дуже її любимо, але розуміємо, що надалі в неї буде свій шлях. І ми завжди їй кажемо, що в неї все буде добре.
Пані Тетяна дуже тішиться, що така послуга розвивається в Україні. Каже, перебування діток у родині вихователя змінює їх на краще, нівелює той негативний досвід, який їм доводиться переживати, а ще – дає віру в те, що хороші батьки бувають, і в них вони обов’язково з’являться.
Фінансування послуги включає в себе:
соціальну допомогу в розмірі двох прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку на місяць на утримання влаштованої під патронат дитини;
грошове забезпечення за надану патронатним вихователем послугу в розмірі 5-ти прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
При влаштуванні 2-х і більше дітей, дітей віком до 1 року, неповнолітньої вагітної, дитини з ВІЛ, грошове забезпечення збільшується на 10 % за кожну дитину та категорію, але сумарно не перевищує 50 %.
Охочим дізнатися більше про цю послугу звератися
за телефоном у місті Черкаси (0472) 63-05-54
(Обласний центр соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді).
