Колись, і вже майже – «у давні часи» – своє професійне свято журналісти відзначали у День преси 5 травня. В більших чи менших «колонних залах» відбувалися урочисті засідання з обов’язковим бюро і графином. Поважні чоловіки з обкомів та міськкомів, уповноважені «по пресі», доповідали про підсумки і ставили завдання…
Давно все не так. Від 25 травня 1994 року це свято відзначається 6 червня: у день, коли Спілка журналістів України стала повноправним членом Міжнародної федерації журналістів.

Тепер ми теж зустрічаємося якнайширшим колом. Редактори, фотокори, «нова формація» універсалів з інтернет-видань, посадовці. Але ніхто довго й нудно не виступає з трибуни, а отримуючи відзнаку, ще за три дні не треба перейматися словами вдячності. Наші очільники теж стали інакшими. Непрості у нас стосунки, але відкриті і чесні. Без отого, коли в очі один одному посміхаємось, а поза очі дулі крутимо.
Цьогоріч «Нова Доба» здобула чимало відзнак. Спеціально не рахував, але чи не найбільше. Адже – команда за визначенням. З кількатисячною аудиторією шанувальників. З капітаном, за яким завжди вирішальне слово, подобається воно комусь чи ні. З класними виконавцями на кожній ділянці газетного поля. Навіть з формою.
Ми вміємо працювати, але «не працювати» теж вміємо. Ми щиро поважаємо один одного й цінуємо, але якби ви почули деякі вислови в редакції – то може б у цьому й засумнівалися))). Але це нормально. Адже – команда…