Пісні під гітару та майстер-класи від майстринь або чим запам'ятався мотофестиваль

Дар'я Роженкова, RSS,
Дата: 8-06-2018, 13:41

Найперше, що чуєш, це рев мотору. Ледве встигаєш відійти, як біля тебе пролітає декількабайкерів. Ось так розпочалося моє знайомство з мотофестивалем «Тарасова гора».

Зізнаюсь, я на такому заході вперше і мені дуже сподобалося. Передусім мене вразила кількість мотоциклів та їхнє різноманіття. На фестивалі, окрім сучасних новинок були і ретро-мотоцикли,а також «авторські»: перероблені радянські моделі з сучасними деталями.

Далі був наметний табір, де життя постійно вирувало. Звідусіль чулися задушевні розмови, де-не-де лунала гітара або інша музика із колонок, палало вогнище, навіть одяг «сушився». Тобто, у таборі панувала своя «домашня» атмосфера.
Кожен охочий міг спробувати себе в ролі гончара або майстрині й створити ляльку-мотанку або янголятко. Був спеціальний куточок для мехенді, щоправда, якнайменше художниці потрібно було близько сорока хвилин на один візерунок. Але розпис справді вражав своєю красою.

Люди на фестивалі – усміхнені й щирі. І які б не склалися стереотипи, байкери культурні й доброзичливі. Так, трошки дозволяють собі випити алкогольних напоїв, але це ж свято. Принаймні, за цей час, поки ми з колегою Валерією гуляли, ніхто нам не нагрубив, а навпаки, намагалися «підняти» настрій і наголошували, щоб ми більше посміхалися. Мені сподобалося, що в них немає певного дрес-коду. Переважає, звичайно, людей, які ходять у шкіряних куртках і штанах, але були байкери-козаки, індійці, жінки в довгих сукнях або коротких шортах із специфічними футболками з розрізами. Хлопці носили кумедні шапки, навіть попри спеку. Тобто, кожен зміг самовиразитися через одяг.

Також запам’яталося, як байкери збиралися і їхали колоною в Канів. Це ніби мурашник, який в одну мить спорожнів. Приємно, що коли я фотографувала виїзд учасників, то вони чи «махали» мені рукою, чи посміхалися, чи просто «давали п’ять». Тоді відстань між нами скорочувалася і я відчувала себе частиною цього дійства.

«Тарасова гора» як мікросвіт, у якому є все для щастя: веселі люди, смачна їжа, забави, «наметне» містечко, перукарні, навіть ринки хенд-мейду і одягу. А також, там надзвичайно красива природа й веселі люди. Але це велика заслуга організаторів і волонтерів. Тож я вдячна їм за це невеличке свято!

Черкаси наживо

Спецтеми

Погода

Погода