Відкрите серце – дуже важливе поняття у йозі. Дива в житті траплятимуться лише тоді, коли ти чистий, щирий, відкритий для любові тощо. Проте в сучасному світі «відкритість» стала настільки відкритою, що навіть для власних думок доводиться шукати якісь методи стримання.
Так, коли невпинні асоціації, недоречні образи чи безправні привиди минулого лізуть крізь голову у серце звідусіль, я собі придумала процес заспокоєння – зачиняти двері.
Отак збираєш до купи все, що тривожить, бентежить чи приходить без дозволу в твою голову, приймаєш ці речі зі словами «Все є як є» і виходиш з уявної кімнати. Виходиш без цього зібраного багажу. Озираєшся і даєш внутрішній дозвіл дверям у цю кімнату жахів зачинитися.
Вони там – за дверима, а ти тут – у своєму житті.
Усе непотрібне там – за спиною, усе прекрасне тут – попереду.
Перед тобою увесь світ, час і простір.
А що таке маленька кімнатка з з якимись там думками у всесвітньому масштабі? Ніщо.
Просто непотріб у кімнаті для утилізації, двері до якої ти вже зачинив.