Новина із категорії: Володимир Чос, RSS

Роздрукувати        Друкована версія

Мліїв – село козацької слави

Мліїв – село козацької слави
Володимир Чос, RSS
Дата: 3-07-2018, 14:19.
Мліїв – село з глибоким козацьким корінням, село козацького духу, село козацьких традицій. Нині Мліїв – одне з найбільших сіл Городищенського району, є центром об’єднаної територіальної громади.
Історики припускають, що спочатку село називали Ітомгліїв, потім Імгліїв, Мгліїв і нарешті – Мліїв. Назва, вірогідно, походить від імен половецьких ханів Томглій та Ітомглій. В одному з документів козацьких часів згадується красива назва Імглієво-Святий. Мліїв має надзвичайно багату історію. Хоча знаменита енциклопедія Брокгауза і Ефрона, якій вже більше 100 років, наводить аж занадто скупі відомості: «Мліїв – село Київської губернії Черкаського повіту при річці Вільшанці. Жителів 6769, дворів 917. Школа, лікарня. Заводи бурякоцукровий та цегельний».
Натомість Лаврентій Похилевич у книзі «Розповіді про населені місця Київської губернії» присвятив Млієву ціле дослідження: «Мліїв (Черкаський повіт), село при річці Вільшанці, в 4-х верстах нижче м. Городища. Жителів обох статей: православних 4269, римських католиків 10, євреїв 79. В колишні віки Мліїв носив назву містечка Мглієва і був головним в окрузі ще до возвишення Сміли. Мгліївщина у XVII столітті пожалувана гетьману коронних військ Конецпольскому, разом зі Смілою, Константиновом, Балаклеєю і Орловцем. На той час Мліїв був відомий видобутком фарбувальних речовин, а дохід маєтку сягав до 200 тисяч талерів (Микола Костомаров «Богдан Хмельницький» том 2, стор. 9). У 1648 році Богдан Хмельницький відібрав Мліїв з округою від Конецпольского, але постановою сейму 1661 року маєтність знову затверджене за ним, не дивлячись на опротестування Данила Виговського. З початку XVIII століття Мліїв належав до Смілянщини князів Любомирських і вступив до нинішніх власників одночасно з м. Мошнами».
Також Похилевич розповідає, що на початку XVIII століття у Млієві було дві церкви – Успенська і Троїцька. Про обидві говориться у «Візитах Смілянського деканату» за 1741 і 1746 роки, як про давно існуючі. Про Успенську сказано, що вона побудована 1746 року «біля старої церкви», а побудову Троїцької віднесено до 1738 року – також на місці давнішої. Приходських дворів нараховувалося по 60 до кожної. Священники обох: Іоан Григорович і Семеон Буткович посвячені були до них у Києві. Успенську церкву скасували у 1842 році при введені штатів. Кам’яна Троїцька церква побудова прихожанами за сприяння колишньої власниці Катерини Василівни Літте у 1827 році. Дзвіниця при ній також була кам’яна. Церква мала багате начиння. За штатами сільських церков перебувала у 2-му класі, землі мала подвійну пропорцію. Знаменитого Мліївського титаря Похилевич вивів під прізвищем Шпак: «Говорячи про Мліївські церкви належить пригадати про старосту однієї із них Шпака, замученого Поляками за відразу його від нав’язуваної урядом унії з єретичною церквою. На честь мученика щорічно в приходській церкві здійснюється панахида».

Перша писемна згадка про Мліїв належить до XV ст. Село належало боярину Федьку Васькевичу. Коли його вбили татари, Мліїв та Орловець перейшли до литовського намісника Грицька Васькевича, який одружився на його вдові Ганні. Цей факт зафіксований у Грамоті великого князя Литовського Олександра від 12 квітня 1499 року. Ця дата є першою письмовою згадкою про Мліїв.
Після вигнання татар Млієвом і довколишніми землями заволоділи литовські феодали. Однак дуже тривалий час їхня влада існувала лише на папері. Реальну силу тут мали місцеві козаки. З кінця XV до середини XVI ст на Середньому Подніпров’ї формувалося козацтво. Мліїв був одним із місць, де зароджувалося славетне лицарство. Козаки встановили справжнє народовладдя, усі важливі рішення приймалися громадою, разом боронили край, не корилися чужинцям.
Офіційним власником Млієва вважав себе знатний черкаський міщани Іван Зубрик. Побоюючись козаків, він сюди не потикався, а писав скарги польському королю, що козаки, користуючись своєю силою та чисельною перевагою, на його угіддях самовільно б’ють бобрів, відбирають мед, майно та інші пожитки. У 1541 році король Зигмунт І надіслав козакам листа з вимогою «припинити розбої». Видно, що наші предки на те не зважали, тож у 1562 році подібне послання надіслав козакам наступний король Зигмунт Август. Зубрикова онука Христина Корженевська теж мала, як сама нарікала, «клопоти від козаків». На це козаки доводили, що живуть на своїй землі, адже її батько Василь у 1563 році передав усе черкаському міщанинові Радусі Губі. Навіть показували купчу.

На початку 1633 року Христина Зубрик продала Мліїв (разом зі Смілою, Константиновом, Балаклеєю і Орловцем) гетьману коронних військ Станіславу Конецпольському. Між новоприбулим панством і місцевими козаками існувала велика суперечка, смертельна сутичка, яка називалася козацькою громадянською війною. Вона тривала багато років із перевагою то однієї, то іншої сторони. Щоб скорити мліївців, Конецпольський звернувся за допомогою до польського короля Сигизмунда. Однак застосування сили не вирішило справи, тож магнат змушений був пообіцяти місцевим жителям свободу на 15-20 років.
Як і в попередні століття, Мліїв було головним у Черкаській окрузі. Це вже пізніше піднеслася Сміла. В давніх документах Мліїв згадується частіше, ніж інші населені пункти району. Про Мліїв говорять не як про село, а як про містечко. Мліїв поступово зростав, перетворювався на волосний центр. Населення займалося сільським господарством, а також виробництвом фарби, смоли та іншими промислами. У 1639 році французький інженер Гійом Боплан, який перебував на польській службі, створив першу генеральну карту України, де нанесений і Мліїв. У 1653 році Мліїв на кілька літ перетворився на полкове містечко. Кожен козак був самостійним власником своєї ділянки, зобов’язаний був за це нести військову службу і був звільнений від інших повинностей і поборів. Існувала Мліївська сотня, яка входила до Корсунського полку.
В середині ХІХ століття біля Млієва виріс найбільший у Європі цукровий завод. Його побудували Степан, Кіндрат і Терентій Яхненки та Федір Симиренко, який був одружений на їхній сестрі Анастасії. У червні 1859 року на фірмі гостював Тарас Шевченко, був вражений комфортом заводського містечка. Проте нині не знайти навіть місця тієї промислової величі. А ось тим, що на «Кобзарі» 1860 року зазначено «Коштом Платона Симиренка» – Симиренки на віки прославили своє прізвище і зберегли нащадкам поезію Тараса Шевченка.

Теги: черкаси, черкаська область, Мліїв, село, козацька слава, історія

Черкаси наживо

Чотири роки тому у цей день загинув полковник Ігор Момот. Тоді вперше з російського боку стріляли по Україні з «Градів». Посмертно йому присвоїли
Місцевий фотограф Олександр Рибалка зробив світлини мешканців дитбудинків, будинків сімейного типу та інтернатів Черкас та області. Автор робіт
І це теж мине ...
Сніжана Калюжна, RSS
Якість наших душ ...
Анна Сакун, RSS
Як місто не спало ...
Анна Сакун, RSS
Чужі люди ...
Анна Сакун, RSS