Андрій Святун – наймолодший у команді одного з торгових суден, що ходять у міжнародні плавання. Напередодні наступного рейсу мореплавець розповів «Новій Добі» про головні обов’язки екіпажу корабля, зустрічі з піратами та незвичні традиції «працівників моря».

– Андрію, чому ти вирішив стати моряком?
– У дитинстві не мріяв про це, як і всі волів стати банкіром тощо. «Працювати в морі» вирішив якось спонтанно. Також, мабуть, вплинуло те, що мій тато служив у воєнно-морських силах і хотів пов’язати життя із морем, але не склалося. Я вирішив здійснити його мрію.

– Де навчаєшся?
– Нині закінчив третій курс Державного інституту інфраструктур та технологій, факультет судноводіння. Після закінчення вишу матиму диплом штурмана. Вдячний своєму університету, адже саме він дав мені можливість «працювати в морі».

– Розкажи, як проходила навчальна практика.
– Із першого курсу всіх студентів направляли на один теплохід. Проте ми домовилися, щоб нас направили на прогулянковий катер, що ходить по черкаському Дніпру. На першому тижні практики ми гарно себе проявили і багатьох оформили як матросів на роботу.

– Опиши свій перший день на кораблі: яким його запам’ятав?
– У Черкасах – нічого незвичного. А ось у морі перший день був переляканим, дорослим, досвідченим… Я ще нічого не знав та не вмів. Мені пощастило, що члени екіпажу судна допомогли, все розказали й показали. На наступний рейс мені вже пропонують вище звання, навіть попри те, що я не маю відповідного диплома.

– Що входить до твоїх обов’язків на судні?
– Зараз я працюю на торговому флоті, але не в українській компанії. Наше судно перевозить продукти, що швидко псуються. Найчастіше – заморожену рибу. У Києві влітку працюю на прогулянковому катері. Наразі маю диплом матроса 2-го класу. Це рядова посада. Основні обов’язки: прибирання, вахта біля трапа у порту, коли заходимо у порт із лоцманом – стоїмо за штурвалом. Поки що нічого дуже складного нам не дозволяють робити.

– Де вже встиг побувати як моряк?
– Я борознив океани: Індійський, Атлантичний. Першим моїм «морським» портом був Бангкок (Таїланд). Порт там розташований на окраїні міста. Все виглядало зовсім не так, як описують у путівниках… Дуже багато розвалених будівель побачив тоді. Потім наш корабель проходив біля Сінгапура. Там уже дійсно гарно. Це одна із моїх мрій, куди я б хотів поїхати відпочивати. Далі були країни Африки: Нігерія, Ліберія, Мозамбік, Кейптаун та інші. Останній порт, який відвідали, на Сейшельських островах справив на мене величезне враження. У країнах Європи ще не був. Сподіваюся, що скоро матиму й цей досвід.

– Чи мають моряки вільний час, щоб прогулятися містом, до якого прибуло судно?
– Звичайно. Судно буває заходить у порт днів на 20, навіть на місяць затримувалися. Якщо є вільний час, то нас відпускають у місто. Це залежить від країни, капітана, типу судна тощо.

– Як часто ви ходите в рейси? Який графік роботи?
– Контракти – різні. Є на шість місяців, чотири і два. Моряки, які працюють чотири місяці, мають право відпочивати два або чотири місяці. Ті, котрі працюють два місяці – два місяці відпочинку. Є навіть ті, котрі прийшли з рейсу і відпочивають всього два тижні, і знову «йдуть у море». Я майже 8 місяців працював. І шість із половиною місяців відпочиваю і знову в рейс.

– Як подолати морську хворобу?
– Є різноманітні ліки та таблетки. «Бувалі» кажуть, що треба дивитися на горизонт. Мені пощастило, у мене немає морської хвороби. Проте багато моїх колег її мають. А взагалі, з нею боротися неможливо. Якщо шторм балів 9, то так захитує…

– Складно знайти роботу моряком?
– Якщо ти практикант, то складно. Проте, якщо вже маєте диплом, то цілком реально працевлаштуватися. В Україні раніше працювали на Дунаї, і там можна було непогано заробити. Ніхто в море не рвався. Зараз же Дунай не працює і всі подалися у море. А там все залежить від сезону.

– Якими навичками має володіти моряк, аби ходити в далекі плавання?
– Все залежить від посади. Палубна команда: це капітан, штурмани і матроси. Штурман має знати англійську мову, як свої п’ять пальців. По-друге – має вміти користуватися електронними приладами на кораблі – радари та інше, і, звичайно, прокласти маршрут на карті. Капітан відповідає за весь екіпаж та всі документи. В деяких компаніях є третій помічник капітана, другий і старпом – найголовніший із штурманів. Робота складна більш не фізично, а морально. Ми не грузимо вантаж, проте якщо щось із ним трапиться, то вся відповідальність на нас.

– Чи є лікар на вантажних торгових суднах?
– Медиків зазвичай немає, тому що наш екіпаж не великий – осіб 20. Роль лікаря виконує старпом із капітаном, а лікаря беруть на судна з екіпажем більшим, ніж 35 осіб.

– Поділися найцікавішими історіями з рейсів.
– Історій багато. Для мене найцікавіше те, що моряки мають свої традиції, яких обов’язково дотримуються. Наприклад, коли вперше «переходиш» екватор – відбувається так зване «посвячення». Треба випити солоної води та пройти «чистилище»: тебе занурюють у бочку з маслом, або роблять «масляний» тунель. Багато людей думають, що моряки не відпочивають на суднах і постійно працюють. Це не так. У нас часто бувають барбекю та інші заходи.

– А потрапляли у ситуації, коли було дійсно лячно?
– Було страшно, коли ми потрапили у шторм балів до 9. Пам’ятаю, що не міг лежати у ліжку. Треба чіплятися руками, щоб не качало з одного боку в інший. Крен, це коли судно наклонює зі сторони в сторону, був до 30 градусів. Також ми проходили піратські зони. Це не дуже страшно, адже ми перевозимо не дуже дорогоцінний вантаж. На березі бачив, як пірати крадуть вантаж. Між причалом і судном є простір десь півметра. Так ось, вони кидали туди все, що вкрали і самі туди стрибали. Там доволі стрімка течія і їх могло защемити… Безстрашні люди живуть в Африці!

– І все ж, ти не жалкуєш, що обрав цей фах…
– Ні. Працюючи моряком ти дійсно можеш побачити весь світ і заробити для своєї родини кошти. Робота моряка – не настільки складна, як усі вважають.

– Як ставляться рідні до того, що тебе часто не буває вдома?
– Мама вже звикла. Адже ще зі школи я займався баскетболом і постійно був у роз’їздах. Дівчині ще поки що складно звикнути до цього. Ще хочеться гуляти, а я якось вже швидко подорослішав.

– Що плануєш робити у майбутньому?
– Я планую «працювати в морі» й далі, і підвищувати свій професійний рівень. А там вже як складеться.