Новина із категорії: Володимир Даник, RSS

Роздрукувати        Друкована версія

На безкраїй ниві афоризму…

На безкраїй ниві афоризму…
Володимир Даник, RSS
Дата: 18-07-2018, 12:23.
На безкраїй ниві українського афоризму у спраглу весняну борозну – скільки добірних зерен кинуто... А скільки ще не кинуто! Бо сила думки – не тільки у думці! Сила думки – ще і в слові... А точніше – у словах, що думку цю можуть виразити! Бо у словах... простих, ніби сумнів, словах... і пульс епохи, і вирування наших тривожних буднів, і сердечний біль, і доля кожного з нас. Афоризми у нас читають. Читають і тоді, коли треба, і тоді, коли не треба. Бо читання – процес і цікавий, і повчальний!

Ось приклад з викладацької практики. Довелося мені проводити якось заняття з одного досить непростого, математизованого предмета. Уcі студенти записують, а один… ніби непомітно... чита якусь книгу. Цікаво мені стало – а що ж саме читають сучасні студенти?! Підходжу ближче... Cтудент припиняє читати. Прошу подати книгу, щоб подивитися. І що ж – книга, добре оформлена… Книга, видана російською мовою… Бо і українське книговидання було тоді у відвертому занепаді. Та і нині по суті ще тільки почина підводитись з колін. Бо у наших керівних сферах шляхом проб і помилок, нарешті, усвідомили, що українська книга – це не дешеве словоблуддя, а фактор збереження незалежної держави! Але повернемося до книги, яку читав студент. У ній були зібрані афоризми різних часів і різних авторів. Такі книги у бібліотеках мені якщо і зустрічалися, то десь у читальному залі. Траплялися такі книги і в магазинах, але ціна відповідна – самі знаєте… Отож, вельмишановні читачі, якщо ви хочете читати афоризми, звертайтесь до Інтернету або… пишіть їх самі! Жартую…

А студенту я мовив:
– Поздоровляю… Ви читаєте хорошу і змістовну книгу!

І продовжив вести заняття і викладати досить-таки непростий, переповнений формулами матеріал. Але студента цей епізод, мабуть, дещо збентежив, бо він рішуче відклав книгу і, як усі інші студенти, почав робити записи у загальному зошиті.

Попросити у свого співрозмовника книгу… для прочитання?! Ну, для цього у мене нахабства не вистачило. Запам’ятати чи записати назву книги, видавництво, що її видало, і рік видання – це зробити я у ту мить так і не здогадався! А жаль… Бо більше така книга мені на очі не потрапляла.

А студенти – це ж мислячі люди… І їх читацькому смаку – треба вірити! Бо нецікаву книгу студент (на заняттях!) читати не буде.
А потім – за плином літ... – мою вразливу поетичну душу терзали сумніви. І сумніви, зізнаюся вам, ось якого змісту! Книга, що читав студент, була недешева. На студентську стипендію таку книгу… ну, не дуже поспішатимуть купувати. Може, випросив хлопець у когось книгу для прочитання... на кілька днів... Ну, не вночі ж йому ту книженцію читати?! Отож і підглядав потроху… на занятті з важкого предмету. І можливо, своїми діями я бідній дитині... ну, як кажуть у народі... поламав кайф від прочитання цікавої книги! І мало того… Може, внаслідок мого втручання хлопець виявився духовно окраденим на все життя, бо не зміг прочитати якихось мудрих афоризмів. Ну, наприклад, про те, що треба… наполегливо оволодівати знаннями. Отож і вищенаведений епізод згадую не без деякого каяття.

Згадується і інший епізод. Колись надіслав кілька віршів пісенного плану чорнобаївцю Борису Камінському, композитору, талановитій, приязній людині. До речі, він написав на мої вірші п’ятдесят пісень. Деякі з тих пісень я чув. І враження було сильне. Пісні ці широкого розголосу не одержали та, я думаю, і не одержать. Але гіршими від того – не стануть! І прикро не за авторів, чиї твори не змогли дійти у повній мірі дійти до слухачів. Прикро за слухачів, що не змогли їх почути. Так от, одержавши мого листа з віршами, Борис Камінський відповів у листі:
– Те, що ви надіслали – цікаво... Але хотілося б прочитати щось – щойно з-під пера!

Я відібрав кілька свіжонаписаних віршів і відіслав йому.
Потім уже через тривалий час, при особистій зустрічі (був один з оглядів художньої самодіяльності), я запитав Бориса, чим була обумовлена його цікавість саме до новостворених віршів. Він нічого пояснити не зміг. Можливо, призабулося. Можливо і не замислювався, чому виникло таке побажання.

І це зрозуміло: Борис – людина творча… А стихія творчості – і непроста, і непередбачувана!
Отож (згідно пісенної настанови Бориса Камінського!) і приводжу вам, вельмишановні читачі – ні, не вірші пісенного плану... афоризми... Так би мовити – з-під пера...

Думки уголос

Бува, і в невеликій кількості слів стільки отрути, що на десяток зміюк вистачить!
Та обставини можуть так збагатити досвідом, що нам і зайвих грошей не треба! Можна обійтися і тими копійками, що є.
Братись за перо і... довгого, нуднющого роману не написати?! Ну, що ж... трапляється і таке!
Бува, і зайці живуть – за законами вовчої зграї...
Творчість – річ непрогнозована... Інколи пишеться – довго і важко! А інколи – легко і стрімко...
Інколи вірші, як продукт мислення і хвилювання, читачу можуть бути і зовсім не потрібними! А ось життєвий досвід, що стоїть за віршами... О, це може бути вельми і вельми актуальним для багатьох!
І вовк сірий, і заєць сірий… Але мета і завдання у них – різні!
Інколи життя – це ніби... хитромудра гра, що її веде підступна мишоловка проти... малодосвідченої мишки. Але ж і миша може набути досвіду! Якщо вбережеться... Якщо нелегкому процесу «вберігання» не завадить... відсутність досвіду.
То вони до нас – по-вовчому... А ми до них – по-заячому?! Ну, така відважна тактика може і не спрацювати!
У цеглини, що пада… – кажуть у хвилини відвертості фізики, – енергія значно більша, ніж у цеглини, що просто лежить під ногами і зовсім не збирається смикатися.
Коли коза і справді дереза – з агресивним норовом... і гострими рогами, то й найвідчайдушніші вовки... просто бараніють від здивування!
Естрадних зірок?! Як і дірок на джинсах… І багато, і небагато водночас!

Теги: черкаси, черкаська область,

Черкаси наживо

У Черкасах сталася дорожньо-транспортна пригода по вулиці Смілянській. Повідомляють в прес-службі Патрульної поліції. Водій автомобіля Scania не
Наразі тут найбільше потребують четвертої позитивної групи, однак чекають на всіх бажаючих долучитися до доброї справи. Про це інформує телеканал
Про «мову ненависті» ...
Галина Березенко, RSS
Дорога в незалежність ...
Сергій Мошенський, RSS
Три зустрічі з морем ...
Владислав Бедринець, RSS
Про транспорт у Берліні ...
Галина Березенко, RSS
Спеціяльний поштовий штемпель ...
Лев Хмельковський, RSS
Про жнива ...
Сергій і Ольга Зінченки
Росія не залишила Грузію ...
Лев Хмельковський, RSS