Чи задоволені містяни результатами медичної реформи, до кого вони першою чергою звертаються на консультацію у разі нездужання та чи готові жителі області оплачувати щорічне медичне страхування – дізнавалися кореспонденти «Нової Доби».
Ірина Стеценко, 50 років, вчитель
– Вітчизняна медицина… Не можу сказати, що вона неякісна. Проте вона «загнана у тісний кут» недофінансуванням. Фахівці у нас кваліфіковані. А ось у яких умовах вони працюють – це вже інше питання. Поки що покращень після медичної реформи на собі я не відчула. Лише уклала декларацію, на щастя, ще не зверталася. Зі слів знайомих знаю, що зараз важче потрапити до спеціалістів. Треба йти до сімейного лікаря, якщо він у відпустці – до іншого. Тобто, все по ланцюгу, треба пройти всі ці кола пекла. Приходиш до фахівця, а він питає, чи уклали ви договір із сімейним лікарем та номер документа. А хто пам’ятає свій номер декларації? Стільки з’явилося бюрократії – ще більше, ніж було. У разі хвороби все ж спочатку начитаюся страшилок в інтернеті, а потім йду до лікаря. Багато моїх подруг, які живуть за кордоном, розповідали, що там без рецепту ліків мало продають. Я до цього ставлюся позитивно. Адже у нас дуже розвинуте самолікування. Там же медичні препарати без рецепту лікаря не придбаєш. Тому вони купляють ліки в Україні. Медичне страхування я давно готова оплачувати. На мою думку, це вихід. Проте в нашій країні це не спрацює взагалі. У нас не те мислення та менталітет. Аби нам перебудуватися, не знаю скільки треба років.
Сергій Оніщук, 50 років, підприємець
– Нашу медицину вважаю неякісною. Чому? Адже, дійсно, немає нічого якісного: апаратури, спеціалістів… Медицина зубожіє. Після впровадження реформи відчув погіршення. Якщо гарні спеціалісти є, то вони беруть хабарі. Нетрадиційній медицині якоюсь мірою довіряю. Слідую порадам – загальне самооздоровлення, правильне харчування, спосіб життя, фізичне навантаження. У разі проблеми звертаюся у приватний медичний центр. Щорічне медичне страхування готовий оплачувати.
Владислав Поліщук, 23 роки, працює в Інтернет-магазині
– Доводилося нещодавно зіштовхуватися із нашою медициною. Мене цілком влаштовує. Якість – задовільна. Із сімейним лікарем вже уклав угоду. Взагалі мені подобається, як реалізовують медичну реформу. Адже це більш зручно. Наприклад, у разі нездужання я вже знаю, кому відразу зателефонувати. Вважаю, що держава має частково покривати вартість медичних послуг, при умові забезпечення належного рівня обслуговування. Зараз у нас із цим не справляються. Медичне страхування, залежно від того скільки б це коштувало, я готовий оплачувати. Це можуть бути різні пакети за рівнем цін. Наприклад, найдешевший від 1 000 гривень, щоб пенсіонери могли собі дозволити всі медичні огляди. Першою чергою я все ж таки дивлюсь інформацію в інтернеті, а потім йду до лікаря. А нетрадиційній медицині не довіряю, ніколи не звертався.
Олена Бутич, 61 рік, пенсіонерка
– Покращень після медичної реформи не відчула ніяких. Із сімейним лікарем я ще не підписала декларацію. Не мала часу. Взагалі дуже рідко відвідую лікарів. Зараз усі вони і медсестри тікають за кордон. Тому вітчизняну медицину вважаю дуже неякісною. Ось, наприклад, у Дахнівці дільничного терапевта немає вже кілька років. Ніхто не хоче йти на цю роботу. «Старий» персонал дуже уважний, проте ліки дуже дорогі. Я не думаю, що медична реформа дозволить ці медикаменти отримати безкоштовно. Лікаря, із яким укладу угоду, ще не обрала. Якщо буде дільничний лікар – піду до нього. Щодо нетрадиційної медицини – лише іноді п’ю лікувальні трав’яні збори. Пам’ятаю, років 10 тому в мене був підвищений тиск – медик мені виписав пігулки. Від них стало погано, виявилося, що була велика доза. Тепер обходжу того «фахівця» десятою дорогою. За кордоном є медичне страхування (доволі недешеве), ліки безкоштовні. Якщо скласти все це до купи, то у нас разом із ліками дешевше коштуватиме лікування. Питання реформи привальне, проте важко його просувати.
Сергій Яремчук, 38 років, підприємець, громадський діяч
– Реформу треба розпочинати з обов’язкового медичного страхування, а не з розділення на первинну та вторинну ланки, і запровадження незрозумілих актів. Без медичного страхування на загально державному рівні реформа не діятиме. Тобто, по-перше – це медичне страхування, друге – жорсткий контроль у закладам медичної освіти, третє – заробітна платна лікарів. Я маю медичне страхування, страхування життя і недержавне накопичення. Я про це подумав, після того як потрапив у ДТП декілька років тому. Проте у нас ця система ще не розвинута. Лише в деяких містах, наприклад, Київ та Житомир. Декілька років тому мав розмову з лікарем. Звернувся я до нього, адже з 10-ти років не хворів, навіть простудою. Медик дізнався мій вік, та сказав, що «з часом це мине». Чекаю той час. Тому висновки можу робити лише з досвіду та розповідей моїх друзів.
Анастасія Петренко, 24 роки, працює на ринку
– Після впровадження медичної реформи нам стали постачати різноманітні ліки з Європи, завозять нове обладнання у медичні центри, нові лікарні почали будувати врешті-решт, краще ставлення до людей. Нетрадиційній медицині я не дуже довіряю. Це більш на везіння. Спершу я йду до лікаря, самолікуванням не займаюся. Нашій медицині, якщо «перевірені» лікарі, то довіряю. Повністю безкоштовної медицини ніде немає. Вважаю, що перша допомога має надаватися безкоштовно. Влада має піклуватися про дороговартісні операції. Нині держава звертає увагу, але, на мою думку, недостатньо. Була б зарплата більшою, то готова була б оплачувати медичне страхування. Поки що не оплачую. Із сімейним лікарем я не заключила угоду, поки роздумую.
Микола Шевченко, 61 рік, пенсіонер
– На Черкащині медицина – неякісна. Хотілося б кращого ставлення до людей. В приватній клініці як заплатив гроші, то тебе якісно й обслужили. Люди турбуються, щоб до них клієнти ходили. Я дуже багато хворію, дуже злий до цього всього. Змін геть ніяких не відчув після медичної реформи. Мені мали давати ліки безкоштовні. Проте я їх ще не бачив. Може, щось є в аптеці, але не те, що потрібно. Зараз я більш схильний до нетрадиційної медицини, трав’яні настої п’ю. Звичайно, що їх треба пити за рекомендацією лікаря. У разі хвороби звертаюся першою чергою до лікаря. Але молодим фахівцям більш довіряю, бо вони обізнані в сучасних технологіях та методиках. Лікарі мого віку вже своє «віджили», не бажають освоювати нове, хочуть лише, щоб їм кошти платили.
Ірина Іванова, 19 років, студентка
– Я взагалі дуже рідко звертаюся до лікарів. Немає потреби. Щодо того, якісна у нас медицина чи ні – я однозначної відповіді дати не можу. Медичною реформою я ще «не користувалася». На собі її не відчула, тому в цій темі не обізнана. Можливо, я просто не маю до цього прагнення, або мало інформації на цю тему. З сімейним лікарем я ще не уклала декларацію. Треба знайти для цього час. Зазвичай, мені поради дає моя мама. Або якось своїми силами чи знайомими методами лікуюся, тому до лікаря не звертаюся. На мою думку, медицина має бути безкоштовною. Медичне страхування я готова оплачувати, якщо буду впевнена, що у разі необхідності мені нададуть допомогу і мої гроші використають за призначенням.
Фото: Дар’я Роженкова
