Кулеметники з Черкас Олександр Осейко та Дмитро Половинка, які перебували 11 днів у полоні в сепаратистів, нещодавно повернулися додому. Потрапили в неволю хлопці 16 липня під час наступу на блокпост у Маринівці, що на Луганщині. Визволяти полонених на буремний Схід поїхали мами, небайдужі до доль наших хлопців черкащани Руслан Лола та Станіслав Лукирич. Про це повідомляє власний кореспондент «Нової Доби».

17 липня з’явився в Інтернеті ролик, про допит полонених черкащан, який телеканал LifeNews виставив у мережі. Потім в ефір вийшли прохання мам, дружини полонених про допомогу. Буквально наступного дня почали телефонувати, вимагати викуп.
Станіслав Лукирич – давній знайомий родини Половинків, Дмитро ріс на його очах, і він не зміг бути осторонь цієї біди. Відразу включився у переговорний процес і довів усе до кінця. Також дуже допоміг на багатьох етапах у цій справі керівник підрозділу “Київ-2″ Олег Котенко.


– Приїхали прямо в Слов’янськ, там нас зустріли. В останній момент змінилися умови договору. Повинна була їхати місцева машина, бажано таксист і в ній мають бути лише мами. Бо коли поїдуть інші люди гарантій безпеки вони не дають. Про це нам повідомили вже по дорозі в Сніжне. Ніхто з таксистів не захотів їхати. Всі відмовлялися і крутили пальцем у виска. Але все-таки Руслан знайшов одного на ім’я Олександр, ми його відтоді по-дружньому називаємо «дядя Саша» – розповідає Станіслав. – Спочатку ми мали проїхати український блокпост, а за декілька кілометрів до ДНРівського блокпосту мами вже самі пересіли в таксі й поїхали за своїми дітьми. Ми залишилися їх чекати.


Мама Дмитра Тетяна Половинка розповіла, що не так просто їм удалося забрати хлопців додому. Майже добу вони провели в Сніжному Донецької області.
– Коли ми в’їхали в Сніжне, по телефону ополченець сказав, що треба кілька годин почекати. Але залишались ми там протягом усього дня, потім мені написали повідомлення, що вони поїхали в Донецьк. Коли я запитала, чи встигнемо ми забрати хлопців до комендантської години (23.00 до 5.00), вони відповіли, що нам доведеться переночувати в Сніжному, – переповідає деталі поїздки пані Тетяна. – Ми ночували в готелі, де було багато ополченців. О 1.30 годині мені прийшло повідомлення, що в 8.00 біля магазину нам віддадуть дітей. Коли ми наступного дня приїхали туди, то десь через годину нам привезли хлопців. Живих, цілих і неушкоджених. Материнські почуття не можна передати словами.

Грошей за повернення Дмитра та Олександра бойовики теж не вимагали.
– На питання «Скільки ми маємо заплатити?» нам відповіли, що «Ми ж не на базарі. Нам нема своїх чим годувати, а їх тим більше», – розповіла Тетяна.


Але й дорога назад не обійшлась без неприємностей. За 70 км від Слов’янська на машині зламався акумулятор. Це було о 19.00, а з 20.00 всі українські блокпости закриваються.
– Ми взяли три машини й поїхали шукати їх, – розповідає Станіслав. – А вони в той час були на трасі Лисичанськ-Артемівськ, де йшли реальні бої. Дуже довго ми їх шукали, майже до вечора. Коли знайшли, таксі причепили на буксир і так доїхали до нашого блокпосту. А вже звідти поїхали додому. По дорозі зателефонували до друзів у Черкаси, вони приїхали до Харкова, куди прибули й ми і вже двома машинами поїхали в Черкаси. Адже туди ми їхали вчотирьох однією маленькою, а назад нас поверталося вже шестеро!

Зараз хлопці перебувають у 10-денній відпустці, потім повернуться у свою військову частину. Вони виснажені морально, психологічно. Стомлені, але щасливі, що живі і здорові, що мають таких хороших і небайдужих друзів.

Сьогодні, 31 липня 2014 року, голова Черкаської облдержадміністрації Юрій Ткаченко нагородив всіх, хто був причетний до визволення із полону черкаських кулеметників Дмитра Половинки та Олександра Осейка Почесними відзнаками «200-річчя від дня народження Т.Г. Шевченка».