Добровольцем вирушив воювати з терористами на Схід сільський голова Таганчі, що на Канівщині, Олександр Пождема. Сьомого серпня його проводжала дружина з крихітним сином, якому ледь виповнилося півроку.
– Він так і сказав на прощання: у мене маленький син і моє мальовниче, найкраще у світі село, я повинен їх захистити, – розповідає Сергій Семененко, спеціаліст-землевпорядник Таганчанської сільради.
Односельці кажуть, що Олександр Пождема був головою і в селі, і в сім’ї. Тож його рішення було твердим, на нього не могли вплинути ні сльози дружини, ні вмовляння стареньких батьків, які також мешкають у цьому селі. Для батьків це справжнє випробування, адже разом з Олександром пішов захищати кордони України ще один з їхніх синів (усього в родині четверо синів і донька). Саме батьки виховали свого сина справжнім патріотом.
– Знаєте, школа у радянські часи не надто схвалювала патріотизм, швидше навпаки – намагалася нівелювати національні почуття. Пам’ятаєте ідею «єдиного радянського народу»? Тож почуття любові до свого краю прищепили Степановичу саме батьки, хоч вони й зі звичайного робітничого люду, – вважає Сергій Олексійович. – Він ще підлітком був, то першим повісив над нашою сільрадою жовто-блакитний прапор. Це одразу все пояснює…
З ним погоджуються й інші жителі Таганчі.
– Просто такий він чоловік, – підсумовують вони. – Патріот з великої літери…
І хоча серед працівників сільради більшість людей за віком старші від пана Пождеми (йому виповнилося лише 41 рік), вони відчувають себе осиротілими.
Наразі Олександр Степанович перебуває в навчальному центрі у Львові, його разом з братом зарахували до 80-ої аеромобільної бригади (він за військовою спеціальністю потрапив до ремонтного батальйону, брат – до зв’язківців).
А до села надходять повістки з військкомату іншим.
– Через день отримуємо по 5-7 повісток, – говорить Наталя Гребінець, секретар Таганчанської сільради.
У сусідніх Степанцях за день прийшло 25 повісток.
– Те, що чоловік отримав повістку з’явитися до військкомату, не обов’язково означає те, що його одразу відправлять в район бойових дій, – роз’яснює Євген Курбет, обласний військовий комісар Черкащини. – Ми маємо уточнити військовий облік, бо збільшився віковий ценз. На початку мобілізації законодавство України передбачало, що вік солдатів має бути до 40 років, сержантів – до 45, а офіцерів, залежно від звання – до 50-55 років. Потім збільшили вік тих, кого мобілізують, до 50 років, нині ухвалено зміни до закону, що дозволяють мобілізувати чоловіків до 60 років. Головним критерієм відбору залишається військова спеціальність, а не вік. Крім того, будуть формуватися підрозділи територіальної оборони, тож для них також потрібно відібрати людей.
Військовий комісар стверджує, що при частковій мобілізації вони намагаються дотримуватись справедливого навантаження на всі райони, нікому не віддаючи переваг чи пільг. Мобілізація проводиться «за наявності мобілізаційних ресурсів району», і якщо з обласного центру призвали до лав армії 350 осіб, то з менших за кількістю населення районів – близько 100. Усього воювати за Україну Черкащина відправила вже понад 2 тисячі своїх синів. Їхній середній вік – 30-35 років.