Наприкінці серпня, після вдалого підкорення піку Коржневської (7 105 м) в Таджикистані, додому повернулася Анастасія Скрипченко – перша жінка-альпініст Черкащини, якій вдалося подолати таку висоту.
– Сходження на пік Коржневської відбулося в рамках проекту «Еверест – 2015. Донбас Сніжний Барс», – розповідає держслужбовець Анастасія Скрипченко. – І це лише перший підготовчий етап до більш високої мети – сходження на найвищу точку планети Еверест 8 848 метрів у 2015 році. Але до того донецькі спортсмени планують підкорити п’ять семи тисячників, що розташовані в горах Тянь-Шаня та Паміру. Дуже сподіваюся, що ми і надалі продовжимо традицію організації спільних черкасько-донецьких експедицій.
Незважаючи на посилену фізичну підготовку перед сходженням та 7-річний досвід професійного альпініста, черкащанка зізналася: експедиція до гірської гряди, яку ще називають «дахом світу» (Памір – Авт.), була складною як фізично, так і психологічно.
– Під час сходження на нас чекали незаплановані труднощі, – каже Анастасія Скрипченко. – Хвороба й термінова евакуація однієї з учасниць, якій знадобилася термінова операція; участь у пошуково-рятувальних роботах альпініста з київської команди, що зірвався у провалля і загинув. А складні погодні умови завадили піднятися на одну з двох запланованих цього року вершин – пік Сомоні (Комунізма). Щоправда, не вдалося подолати ці 7 495 метрів і сотні спортсменам з інших команд, з 20 країн світу.
Черкащанка переконує: самоціль будь-якого сходження, для людини, закоханої в гори, – це аж ніяк не підкорення вершини.
– Чим вища висота, тим, так би мовити, «відібраніщі» там люди, – каже Анастасія про свою пристрасть до нежіночого виду спорту. – Питання не лише у витривалості та фізичній підготовці. В екстремальних умовах, як за жодних інших обставин, проявляються всі риси людського характеру. Лише там можна зрозуміти, що таке взаємопідтримка і якою має бути справжня команда. Лише в горах, коли кисню катастрофічно не вистачає, паморочиться в голові, а ноги відмовляються зробити хоча б один крок, розумієш, що людське життя важливіше будь-яких нагород і спортивних інтересів. Люди, що йдуть у гори, стають справжньою сім’єю.
Члени черкасько-донецької команди під час експедиції стали великою сім’єю
– Під час 33-денної експедиції ми святкували дні народження двох членів команди, – згадує альпіністка. – Незважаючи на обмежені ресурси, намагалися зробити сюрприз для іменинників. Спромоглися відшукати продукти, для того, щоб зробити окрошку й торт!
Навіть те, що донецька команда, до якої долучилися черкасці Анастасія Скрипченко та Сергій Боровков, підкорила лише одну з двох запланованих вершин, альпіністи задоволені експедицією.
– Головне в горах – це команда, – підсумовує Анастасія. – Вона в нас сформувалася чудова. Завдяки досвіду, отриманому цього року, наступного нам буде значно легше. Тим паче, що ми прагнемо приурочити нове сходження 70-ій річниці великої Перемоги й підкорити надскладний Пік Перемоги висотою 7439 метрів над рівнем моря.
