Нещодавно пройшов навчальний семінар «АВС психологічної допомоги потерпілим в зоні бойових дій та їхнім рідним».

Про це «Новій Добі» повідомили з КЗ «Черкаський обласний центр медико-соціальної експертизи».

Захід був організований Українською асоціацією фахівців з подолання наслідків психотравмуючих подій, Регіональним психологічним кризовим центром м. Черкаси, Українською спілкою психотерапевтів м. Черкаси.

Учасниками навчального семінару стали лікарі-психологи, зокрема й працівники КЗ «Черкаський обласний центр медико-соціальної експертизи».

Основним модератором заходу виступив психолог, представник Інституту психічного здоров’я УКУ, член Української асоціації когнітивно-поведінкових терапевтів Олександр Столярчук. Він разом з іншими фахівцями озвучував теми такі як: що таке посттравматичний стресовий розлад (ПТСР), принципи його діагностики, діагностики супутніх розладів, розгляд сучасних протоколів лікування ПТСР, базові навички допомоги при ПТСР, переживання втрати та горя тощо.

Загалом, у ході проведення навчального семінару, до обговорення піднятих тем долучались всі його учасники.

Довідково:

Що потрібно знати про Посттравматичний синдром кожному

Людина вміє пристосовуватись до різних обставин; із зміною життя змінюємось і ми самі. Однак деякі негативні події, особливо тривалі, здатні стати причиною так званого «Посттравматичного стресового синдрому» (ПТС).

ПТС – це наслідок пережитих однієї або декількох важких, травмуючих подій, які мали негативний вплив на механізми психологічного захисту людини і на весь організм в цілому.

Ознаки ПТС:

– розлади сну і апетиту;

– порушення контакту з потребами: людина не пам’ятає, коли в останній раз їла, спала, не помічає травм, холоду, бруду;

– відчуття напруги, тривоги, тіло не розслабляється навіть уві сні; – картинки пережитого мимоволі «спалахують» у свідомості. Непрохані спогади – мабуть, найбільш важливий симптом, який дає право говорити про наявність ПТС;

– дратівливість, нетерпимість до найменших труднощів або незгоди;

– гострі, важко контрольовані напади гніву чи розпачу;

– почуття провини, думки типу «На його місці мав бути я», «Ми живі, а вони померли»;

– заціпеніння, прагнення зубитися.

В особливо тяжких випадках людина може періодично переставати адекватно сприймати реальність або чинити спроби самогубства.

Якщо ви спостерігаєте ці ознаки (або деякі з них) у себе або у своїх знайомих, поставтеся до цього уважно. Такий стан не тільки дуже неприємний, але й шкідливий для здоров’я та стосунків з оточуючими. Не можна терпіти та ігнорувати проблему, потрібно звернутись за допомогою!