Колишня доярка з села Почапинці на Лисянщині Любов Іванівна Годованець після виходу на пенсію відкрила в собі чимало талантів. Своїм життям вона доводить, що нічого неможливого немає. Досить лише захотіти.
За свої 65 роки уродженка житомирського краю (звідси й сільське прізвисько Житомирська) була ланковою з вирощування льону, добилася високих врожаїв цієї культури, за що отримала орден «Знак Пошани», однією з перших на Поліссі стала фермерувати, освоїла близько десятка різних спеціальностей.
Повідомляє власний кореспондент «Нової Доби».
— Життя так повернуло, що потрібно було розраховувати лише на власні сили. І я сама доглядала 30 бичків, 15 телиць, вирощувала буряки на 2-ох гектарах. А ще піднімала двох дітей, власноручно будувала хату, їздила як делегат від області на різні з’їзди. Добилася у високих кабінетах, щоб виділили трактора Т-25, на якому сама й працювала. Були в мене й «Жигулі» та мотоцикл, з якими я управлялася не гірше чоловіків. Чоловіки, керівники області, рекомендували мене в ЦК, просили очолити колгосп, але в помічники не набивалися. Зрідка співчували, що тягну на собі таку непосильну ношу, і разом з тим змушували розширити ферму, зробити з неї показову. Я не витримала — забрала дітей і виїхала на Черкащину. З 1994 року проживаю в Почапинцях, останнє місце роботи — доярка на місцевій фермі.
Про Любов Іванівну в селі розповідають як про жінку, яка в роботі варта трьох чоловіків, майстра «золоті руки». І справді, ще до схід сонця вона порається на городі, пиляє, вирізьблює з дерева, малює картини і дарує їх знайомим. Може сама й вікна-двері зробити, а якщо грубку чи піч скласти — тільки до неї! Не звернути увагу на обійстя майстрині просто не можливо. Починаючи від тину й закінчуючи дахом хати — все в диво-розписах, ажурному різьбленні. Навесні двір переповнений тюльпанами — господиня їх дуже любить і вирощує десятки сортів квітів. А ночами вона пише вірші, які друкує в місцевій районній газеті.
— Я жалкую, що не освоїла ще спеціальності телемайстра, — сказала на прощання ця незвичайна жінка. — Але, якщо буде час, навчуся й телевізори ремонтувати…
Олександр ЩЕРБАТЮК