Чотири місяці тому молодий черкащанин Андрій Терещенко пішов на фронт. Захищати те, що любив більше власного життя, – Україну. Україна – це було його молоде життя, яке обірвалося в Донецькому аеропорту, скошене снайперською кулею…

На панахиду до загиблого Андрія Терещенка прийшли більше двох тисяч земляків. Багато приїхали з інших куточків області. Не так уже й багато людей були знайомі між собою чи знали загиблого особисто, але всіх об’єднало велике горе – втрата ще одного захисника Вітчизни, який поклав своє молоде життя на вівтар боротьби за єдність і мир України.

… Тільки-но почалась ця неоголошена війна, як розповідали товариші, Андрій Терещенко вирішив: без нього там не обій¬дуться. Знаючи, що переконувати хлопця в зворотньому – справа марна, рідні, які мали змогу вплинути на те, щоб молодий солдат перебував на більш безпечних ділянках АТО, таки дали йому можливість вибирати самостійно.

– Тільки в свою 95-у аеромобільну бригаду! Там служив, там і воюватиму! – сказав, як відрізав.

Десантники були раді своєму побратиму – висококласному водієві та сміливому відчайдуху. Чотири місяці військових доріг молодого «кіборга», як у народі називають воїнів цієї бригади, завершились чотирма днями перебування в зоні Донецького аеропорту. Четвертий день став останнім у житті Андрія. Обстріл, снайперська куля… Смертельне поранення в голову… Його намагалися врятувати: транспортували гвинтокрилом, лікарі готові були боротися за життя хлопця, але всі старання були марними.

Друзі всі знали: він обов’язково захищатиме Україну, він піде на війну! Але ніхто не вірив у те, що він з неї не повернеться…

Слава Героям! Героям, серед яких у небесному строю зайняв почесне місце й наш земляк – безстрашний «кіборг», захисник Вітчизни Андрій Терещенко.