Геннадій Бобов: Україні потрібні реформи для людей, а не повна руйнація залишків економіки

Геннадій Бобов: Україні потрібні реформи для людей, а не повна руйнація залишків економіки

Геннадію Борисовичу, сьогодні всі в один голос стверджують, що 2015-й рік буде дуже тяжким, ще гіршим, ніж 2014-й. Які Ваші прогнози?

– Ми втратили час у 2014-му році. Замість реформ, замість перезавантаження системи цілий рік влада вирішувала, хто саме буде допущений до посад. Я не побачив жодної системної реформи за цей рік. Були тільки розмови про те, що варто робити, а чого не варто. Все це відбувалося в той час, коли Україна перебувала в надтяжкому економічному стані, коли ми фактично втратили контроль над частиною території, коли багато заводів і фабрик цілеспрямовано бомбили, а для інших створили всі умови для того, щоб їх закрити.
Українська економіка так і не вийшла з тіні. Навпаки, ми бачили лише непрозору політику, вкрай неефективні кроки на валютному ринку, що спричинили обвал гривні й поставили бізнес, виробництво якого залежить від імпортного обладнання і комплектуючих, на межу банкрутства. Це призвело до появи нових безробітних на ринку праці, зубожіння людей, втрати частини внутрішнього ринку через зниження купівельної спроможності громадян. Некомпетентні дії при так званому ручному регулюванні економіки призвели до «ефекту доміно», коли все посипалося від одного невірного рішення.
І на цьому фоні тривали й тривають політичні ігрища, поділ посад, якісь кадрові торги. За красивими словами про патріотизм і любов до Батьківщини зараз дуже часто стоїть власний інтерес того, хто говорить. Ці слова стали мішурою, димовою завісою, за якою нечесні політики ділять можливість доторкнутися до державних потоків.
Якщо це продовжиться і в 2015-му році, ми зовсім можемо втратити Україну. Тому що ані люди в Україні, ані наші міжнародні партнери цього шоу більше терпіти не будуть. Якщо влада все-таки проводитиме реформи, то буде боляче, але буде хоча б надія, що в 2016-му році економіка почне розвиватися, що ми пройдемо шлях болючих, але потрібних реформ і зможемо побудувати нову Україну. Але потрібна одна єдина умова: Україні потрібні реформи для людей, а не повна руйнація залишків економіки.

Уряд спочатку представив свою програму, яку багато хто критикував. Потім був поданий у Верховну Раду дуже суперечливий проект бюджету. Багато норм законів були проголосовані «з голосу», депутати скаржаться, що навіть не знали за що голосували. Яке Ваше ставлення до того, що пропонує зробити уряд?

– Реформи – це як надскладна операція без анестезії, без якої держава не стане на ноги. Для того, щоб зупинити ріст пухлини корупції, тіньової економіки, бандитизму людей при владі, потрібно вирізати її негайно. Інакше в нас немає ніякого майбутнього. Так, буде дуже боляче. Але це необхідно.
А що пропонує зараз уряд? Він пропонує не операцію. Він пропонує повністю вбити економіку, соціальну сферу. І не тільки все погане, але й те, що, попри всі негаразди, ще функціонує. Він хоче зрівняти з землею економіку і соціальну сферу України, проїхатися по ній бульдозером, не думаючи ні про людей, особливо літніх, ні про майбутнє. Коли питаєш цих реформаторів, а що далі ви збираєтеся будувати, що розвивати, які галузі і якими інструментами відбудовувати, то чіткої відповіді немає. Є тільки загальні фрази. Тобто пропонується все зруйнувати, а тільки потім подумати, що і як будемо створювати.
Ви знаєте, що я прийшов у політику з виробництва. Я звик мислити конкретними категоріями й прораховувати свої дії. І я точно знаю, що перед тим, як щось знищити, треба дуже добре подумати, чи не знадобиться воно тобі, як у нього можна вдихнути нове життя, чи зможеш ти побудувати щось подібне? Чи не залишиш ти після себе одні руїни, не побудувавши нічого? Може, спочатку потрібно побудувати, а вже потім нищити?
В Україні вже не один раз знищували все докорінно, щоб розпочати все з чистого листа. Згадайте початок ХХ століття, згадайте 90-і. Кому стало краще від того, що вирізали на метал цукрові заводи, знищили ферми, спродали все, що можна, щоб потім, вибачте, без штанів десятки років побиратися світом, позичаючи гроші? Тоді також говорили, що будуємо нове життя. Побудували. Та так, що сьогодні знову перебудовувати доводиться. Тому що людям легше жити не стало.
Якщо ми сьогодні закриємо сільські школи, заклади охорони здоров’я, хто їх тоді відновить? У кого вистачить стільки коштів? Що буде з населеними пунктами, з людьми? Якщо ми сьогодні завеземо цукор-сирець, як зараз пропонують деякі чиновники, ми назавжди втратимо цукрову промисловість. Навіщо таке робити?! У мене немає логічної відповіді на це питання.

Ви торкнулися теми освіти й медицини. Зараз багато говориться про докорінні зміни саме в цих сферах. Ваше ставлення до цих реформ?

– Яке може бути ставлення до реформ, які пропонують знищити навіть те, що є, замість того, щоб на існуючій базі побудувати ефективну систему? Я поки що не бачив комплексного підходу до вирішення цих проблем. Нині в суспільство лише закидають ідеї – спостерігають за реакцією. Озвучу деякі з них. Це зменшення обов’язкового строку навчання в школах до 9 класів. Це фактичне закриття так званих «нерентабельних» шкіл і закладів освіти в основному в сільській місцевості. Це масовий перехід професійно-технічних закладів на фінансування з місцевих бюджетів, що спричинить масове недофінансування, а в перспективі – їх закриття. Це створення на базі сучасної сільської медицини системи, де лікар буде працювати як приватний підприємець і один обслуговуватиме декілька сіл. Це відмова від існуючої системи пільг. Причому пільг не для депутатів чи чиновників, а інвалідів, чорнобильців і так далі. Як нормальна і адекватна людина може до такого ставитися? Це шлях в нікуди. Це перетворення України на «бананову республіку» в центрі Європи.
Сьогодні будь-яка держава, яка хоче конкурувати на світовому ринку, вкладає величезні кошти саме в освіту, створюючи всі умови для того, щоб якомога більше дітей мали змогу безкоштовно навчатися. Причому отримували не тільки середню освіту, але й вищу. Така ситуація в Німеччині, Сінгапурі, Фінляндії. А ми, навпаки, скорочуємо можливості для нашої молоді. Чим це може закінчитися? Тільки тим, що вся наша здібна молодь буде виїжджати за кордон. Ви подивіться, як активізувалися в Україні польські, чеські, навіть турецькі структури, виші, які пропонують навчання за кордоном. Це робиться для того, щоб відібрати найбільш здібних молодих українців, навчити їх і використовувати їхній розум і знання для підняття економіки тієї ж Польщі, Чехії, Турції чи Великобританії. Тобто поляки це розуміють і планують майбутнє своєї держави. А наша влада створює умови для того, щоб Україна стала країною-донором, державою, з якої тікають «мізки» і «робочі руки». Чи є в нас перспектива при такому варіанті розвитку подій? Немає ніякої.
Те саме зі сферою охорони здоров’я. Знову заспівали стару пісню – треба менше лікарів, треба закрити лікарні, а зекономлені кошти пустимо на будівництво нових доріг до сіл, щоб лікарі могли вчасно дістатися до хворого. Ви знаєте, я щось не чув, щоб після закриття ФАПу чи сільської лікарні держава одразу провела в це село новеньку дорогу. Думаю, що і цього разу закінчиться тим, що лікарні закриють, а дороги не з’являться. Наші реформатори на чолі з іноземним міністром мають розуміти, наскільки зросте смертність в Україні через подібне рішення. Вважаю це неприпустимим. Буду пропонувати справжні реформи, захищати сільську медицину і робити все необхідне, щоб зберегти лікарні в селах. Але поки що ця влада чує людей не краще за своїх попередників. Зауважу, що те, що було проголосовано вночі минулої п’ятниці, це лише початок.

А що очікує сільське господарство? Які реформи пропонує уряд і новий міністр?

– Це важко назвати реформами. Це нове податкове законодавство, що розраховане скоріш на добивання тих, хто ще животіє, й зміни в закон «Про оренду землі», концепцію якого ще ніхто не обговорював. Питання продажу землі через масові протести депутатів-мажоритарників поки що, слава Богу, вирішили не чіпати. Нам вдалося переконати політиків, що сьогодні продавати землю не можна, бо це закінчиться дерибаном. Тож депутати-мажоритарники із сільської місцевості вже послужили своїм виборцям.
У грудні я подав чотири законопроекти. Вони стосуються підняття орендної плати за землю до 4,5 відсотка і встановлення соціальних виплат до місцевих бюджетів з розрахунку 0,5 відсотка від нормативної грошової оцінки на соціальні потреби і дороги.
Я добровільно відмовився від керівної посади в парламентському комітеті АПК, обійняти яку мене попросили колеги, враховуючи мій багаторічний досвід. Я публічно, в очі, заявив їм, що роблю це заради реформ. Вважаю це справедливим обміном. Ці політики дуже сильно хотіли потрапити в керівне крісло. Мені ж воно не потрібне. Я хочу одного – запустити нарешті реформи для сільської місцевості. Тож вони отримали посаду, але взамін сільська місцевість тепер має отримати потрібні реформи. Їхня позиція тепер буде дуже показовою. Сподіваюся, що реформи будуть прийняті.

Що б Ви побажали країні в новому році?

– У мене одне побажання для країни – миру. Сьогодні дуже багато говориться про нові хвилі мобілізації, про активізацію військових дій на Сході навесні. Є дуже багато засобів примусу до миру, в тому числі й економічних. Немає необхідності класти голови сотень тисяч українців, патріотів для того, щоб швидко отримати назад під контроль цю територію. Це можна робити спокійно, розмірено, використовуючи блокаду, нові види високоточного озброєння. Потрібно берегти кожне людське життя – це найвища цінність. Нам не потрібно завалювати ворога кількістю, не рахуючи вбитих і поранених. Не потрібно повторювати вже допущених помилок. Нам потрібен мир шляхом перемоги. Але все треба робити з розумом.

Інтерв’ю записав Сергій ЛІСОВСЬКИЙ

Реклама

0 0 голосів
Рейтинг статті
guest

0 Коментарі
Вбудовані Відгуки
Переглянути всі коментарі
0
Ми любимо ваші думки, будь ласка, прокоментуйте.x