Понад півтора століття тому у Старосіллі виник бунт...

Володимир Чос, RSS,
Дата: 3-02-2015, 19:57

СТАРОСІЛЬСЬКИЙ БУНТ 1862 РОКУ
Кріпацтво – одне з найбільших лих, яке Московщина принесла Україні. Жахливий стан рабства існував упродовж 250 років. Картина Івана Їжакевича «Кріпаків міняють на собак» яскраво ілюструє жахіття поневоленого народу. Розвиток освіти та цивілізації вазували на осоружність ситуації. Тому 3 березня (19 лютого за старим стилем) 1861 року цар Олександр II підписав маніфест «Про всемилостиве дарування закріпаченим людям прав стану вільних сільських обивателів» та «Положення про селян, що виходять з кріпацької залежності». На підставі цих документів селяни отримували особисту свободу і право розпорядження своїм майном. Скасування кріпацтва принесло особисту свободу 23 мільйонам людей. Безправний кріпацький стан був головною причиною повстань і селянських заворушень, які виникали упродовж вісімнадцятого та першої половини дев’ятнадцятого століть.
Проте перехід від кріпацтва до свободи не міг відбутися спокійно. Адже селяни вважали, що разом зі свободою їм має бути і подарована земля. Як засіб до існування і яку вони так щедро скропили своїм трудовим потом. Але маніфест не передбачав можливості безоплатно передавати колишнім кріпакам землю поміщиків. Натомість селян зобов’язували ще упродовж двох років відбувати ті самі повинності. Звісно, селяни були дуже невдоволені. Ширилися чутки, що царська милість звучить зовсім інакше, але місцеві поміщики і начальство приховують «справжню», «чисту» волю. Почалися народні хвилювання. Щоб приборкати їх, влада застосовувала навіть військову силу. Зразком усіх тих процесів можна вважати ситуацію, що склалася у Мошногородищенському маєтку княгині Єлизавети Ксаверівни Воронцової.
На початку лютого 1862 року в деяких селах Мошногородищенського маєтку, зокрема у Байбузах і Білозір’ї, погодилися зі станом речей і підписали так звані «уставні грамоти». Однак жителі Старосілля, поки не прийшла їхня черга, вирішили дізнатися, що діється в інших селах. Адже дійшли чутки про якийсь «царський викуп», згідно якого не треба нічого платити за землю. Наче б то так робиться на Полтавщині. Тому старосільці вибрали ходаків Степана Артеменка, Діомида Кошеленка та інших й відправили їх в Полтавську губернію. Ходаки побували в селах Дмитрівці і Домотовці, роздобули у якогось писаря папір, що містив нібито щось важливе по селянській справі. Дізналися, що в Полтавській губернії немає жодних уставних грамот, ніхто їх не вимагає, а поміщики начебто дали селянам повну свободу.
На початку березня жителів Старосілля зібрали для вибору уповноважених на підписання уставних грамот. Заправляв усім мировий посередник. Але ходаки не радили цього робити. Народ почав хвилюватися, умовляння старшини не діяли. Селяни Байбузів та Білозір’я теж захвилювалися – вимагали від старшини повернути їм уже підписані грамоти. Суперечки дійшли до того, що селяни самочинно заарештували свого старшину. На сходці вирішили перевірити чутки про «царський викуп» й відправити для цього депутацію до Києва.
Між тим управляючі маєтком повідомили про ситуацію Черкаського повітового справника. Той наказав заарештувати Степана Артеменка. Але збіглися люди і силою звільнили земляка! Які після цього були задіяні засоби, невідомо. Але 9 березня селяни подали своєму мировому посереднику колективне прохання, де визнавали свою провину і просили захисту і прихильності, обіцяли запобігати можливим безладам. А 14 квітня 1862 року уповноважені Старосілля підписали уставну грамоту.
Сільських же активістів вкинули до тюрми. Було тривале слідство. А потім шукачам справедливості присудили різноманітні тілесні покарання. Однак їм пощастило уникнути екзекуції, адже невдовзі тілесні покарання скрізь були скасовані.
Тему старосільського бунту вивчав український юрист та історик права Михайло Ясинський (родом із села Межиріч Канівського повіту). Результатом досліджень став реферат «Про селянські заворушення в 1862 р. при введенні установчих грамот у Мошногородищенському маєтку (Черкаського повіту Київської губернії). З цією доповіддю він виступив на засіданні Історичного товариства Нестора Літописця 27 квітня 1897 року.

Черкаси наживо

Спецтеми

Погода

Погода