«Безкоштовні підручники у 2015 році друкуватимуть лише для дітей соціально вразливих категорій», – розтлумачив заступник Міністра П.Полянський положення ЗУ «Про бюджет України на 2015 рік».

Прочитала і згадала свої шкільні роки і майже новенькі підручники спочатку в книжковій шафі, а потім на горищі. Але тоді батькам це було просто і ненакладно: спеціалізований магазин, єдиний підручник і 70 коп. вартість ( в середньому).
Сьогодні, коли ціна одного підручника коливається від 20 до 80 грн. (мова не йде про підручники мовами національних меншин) і з одного предмета може бути і 2, і 3 підручники різних авторів, це нововведення болісно сприймається батьками та й учителями.

Зі змінами на ринку навчальної літератури держава запізнилася на десяток років. Освітня книга в основному видається за державним замовленням і є сьогодні найпривабливішим сегментом вітчизняного книговидання. Адже значна частина бюджетних коштів, виділених на книговидання, і грошей українських видавців обертається саме у цьому секторі. Шкільний підручник обходиться державному бюджету чимдалі дорожче. І держава витрачає на підручники дедалі більше коштів: у 2011 р. — 120 млн грн, 2012-му — 233, 2013-му — понад 243, 2014-му було заплановано 450 млн грн.

Про зловживання у цій сфері не говорив хіба що ледачий. Непрозорість, монополізація, відсутність свободи вибору, низька якість – це все про процес творення і видруку шкільних підручників.
Наразі Міносвіти проводить революцію в царині навчальної літератури. Про конкурс підручників, експертизу, апробацію, грифування багато і детально пишуть у Facebook міністерські керівники. Однак поки що туману більше, чим реальних змін.
І.Совсун: «Назагал норма про безкоштовні підручники знімається, фінансування по цій статті так само суттєво скорочено. Міносвіти працює над моделлю та схемою оплати підручників, оскільки термін їх використання складає декілька років і, відповідно вартість користування у перший та наступні роки має бути диференційованою. Підручник не один рік використовується і тут можна продумати модель, щоб розподілити цю вартість між різними періодами. Та дитина, яка використовує вже не новий підручник має сплачувати менше, ніж за використання нового підручника».

П.Полянський: «Конкурс розпочався, ми уже зробили три кроки. Ідея полягає у тому, що автори чи видавці створюють в електронній формі оригінал-макети підручників, які надходять електронною поштою до кожної з-понад 17 тисяч шкіл. Вчитель отримує у вільному доступі всі оригінал-макети, і лайкає той, який йому видається найкращим. Щодо друку нових підручників, то на це поки що коштів немає».

Багато питань виникає в освітян: хто продаватиме, як платитимуть, куди гроші перераховувати, а якщо батьки не зможуть чи не захочуть купити, як навчати їхню дитину? Чи знову вчителю прийдеться гроші збирати? А ще більше питань у батьків, особливо тих, чиї діти навчаються у 4 та 7 класах. Адже саме для цих класів цьогоріч передбачено видрук нових підручників і зараз триває їхній конкурсний відбір на основі електронного репозитарію.

З позитивного. Перше: використання інформаційних технологій, робота з електронним підручником, планшети у навчальному процесі – Міністерство обіцяє електронну версію підручника. Досвід (хоч і поганенький) такої роботи у нас є.
І друге. Ще є достатньо часу для вироблення механізму передачі (придбання) підручників та іншої навчальної літератури до шкіл. І освітяни, і батьки пропозиціями, підказками можуть допомогти міністерству реалізувати наміри «провести повне перезавантаження системи навчального книговидання».