Колишнього учня, солдата-героя, який загинув під час бойових дій в зоні АТО, вшанували у загальноосвітній школі села Піщане Золотоніського району. Згадати подвиг Руслана Шеремета, висловити співчуття його родичам та односельчанам прийшли голова районної ради Валерій Саранча, заступник голови райдержадміністрації Андрій Ляпкало, сільський голова Володимир Єщенко, мама, батько, бабуся Руслана, рідні, друзі, учні школи, вчителі, а також усі небайдужі, хто свято шанує пам’ять про земляка, – повідомляють у Черкаській обласній раді.
Про це «Нова Доба» дізналася на сайті Золотоноша.
До присутніх звернулася директор школи Катерина Харина. Вона сказала, що ніхто не вірив і досі не хоче миритися з думкою, що Руслан загинув. Минуло вже 4 місяці з того дня, коли в село прийшла ця страшна звістка. Неможливо повірити у те, що немає і вже ніколи не буде сина, брата, внука, племінника, хрещеника, однокласника, учня, друга і просто славного хлопця; здорового, гарного, змужнілого і завжди веселого. Руслан завжди поспішав, він не міг бути довго на одному місці – шукав себе. Закінчивши школу, жодного дня не байдикував, ніколи не жив за рахунок батьків. До Армії і після неї працював завжди там, де був потрібний, а ще встигав займатися спортом, танцями. Глибоке відчуття справедливості, віра в нову сильну Україну, мрія з дитинства стати міліціонером і привела його в добровольчий загін батальйону «Київщина».
Разом зі своїми побратимами був у самому пеклі війни. За його вдачу, за те, що він у будь-якій ситуації міг знайти позитив, хлопці називали його «Світлячком». Світла, добра, юна душа. Завжди переживав за інших більше, ніж за себе. Тому й накрив своїм тілом гранату, врятувавши цим своїх друзів. Руслан не міг вчинити інакше. Так його виховали. Меморіальну дошку запросили відкрити однокласників Віталія Хоружого та Катерину Пилипенко. Після чого всі присутні хвилиною мовчання вшанували пам’ять Руслана Шеремета. Звертаючись до учасників події, голова районної ради Валерій Саранча сказав, що дуже добре, що пам’ятна дошка відкрита в школі, бо юне покоління повинне пам’ятати наших героїв, унаслідувати приклад мужності і патріотизму. – На Золотоніщині вже шість героїв полягли за незалежну Україну, – сказав голова районної ради. – Що їх об’єднувало? Їх об’єднувала одна громадська позиція: «Якщо не я, то хто?» Вони жили з цією позицією і були там, де вони були потрібні нашій Україні.
На переконання Валерія Петровича, якби всі жили з такою позицією, можливо і війни у нас не було. Нам треба приклад брати саме з цих людей. Важко було говорити і подрузі Руслана – Катерині Пилипенко, бо занадто глибокою є біль втрати. Дівчина пригадала останню зустріч, коли Руслан приїхав до неї змужнілим, здоровим, розумним, справжнім чоловіком. А сільський голова Володимир Єщенко відмітив, що Руслан прожив коротке, але таке яскраве життя недарма. – Коли хлопці йшли воювати, – пригадує Володимир Іванович, у них не було ані взуття, ані амуніції, ні зброї. Всі гуртом у селі збирали для них гроші, купували форму, бронежилети, несли, що в кого є, харчі, одяг і передавали на передову бійцям, які здивували весь світ своєю хоробрістю і героїчними вчинками. Тепер весь світ захоплюється Україною. Після сходки у березні, сесія сільської ради ухвалить рішення і у Піщаному з’явиться дві нові вулиці: імені Руслана Шеремета, який загинув в АТО та Віктора Харини, також Героя, який загинув у 1987 році в Афганістані. Після промов, учасники заходу поклали квіти до меморіальної дошки і запалили свічки.
