20 лютого, в День Героїв Небесної Сотні, Чорнобаївськими селищною радою та ветеранською організацією проведено зустріч ветеранів-військовослужбовців.
Зі святом, яке багато років відзначалося на теренах нашої держави 23 лютого, та нині, в зв’язку з останніми подіями в країні, перенесене на 14 жовтня, військовослужбовців привітали селищний голова Алла Мірошниченко, голова ради ветеранів селища Віталій Момот, голова Чорнобаївської районної спілки ветеранів Афганістану (воїнів-інтернаціоналістів) Юрій Батурін та т.в.о. військового комісара району Іван Бондаренко. Вони подякували присутнім за роки служби, віддані захисту держави, побажали всім миру в родинах, Україні, міцного здоров’я, мудрості та терпіння.
Приємні моменти подарували вихованці ДШМ Анастасія Дробітько та Олександр Ковба (викладач Тетяна Жовтова).
Ведуча свята – організатор культурно-дозвіллєвої діяльності селищного Будинку культури Ірина Лущик – розповіла про кожного з ветеранів, які того дня зібралися в тісному колі.
25 років армійської служби в Грузії, Середній Азії, Польщі, Чехословаччині в капітана Віктора Швеця. Серед нагород найдорожчою вважає медаль «За бойові заслуги», вручену йому за успішне виконання завдань по наданню інтернаціональної допомоги Афганістану. З 1989 р. – в запасі. 14 років працював у Чорнобаївському райвійськкоматі. 2 роки – на посаді голови селищної ради ветеранів.
Микола Гніт служив у військово-повітряних силах. Свого часу закінчив авіаційне училище. Ніс службу в Ленінградській області. 22 роки свого життя він віддав захисту Батьківщини, жодного разу не пошкодувавши про свій вибір. Адже ще в юності обрав професію, яка, як ніяка інша, є справжньою, чоловічою.
23 роки військового стажу в старшого прапорщика Василя Миргородського. Нести службу довелось в Полтавській області, 5 років – в Германській Демократичній Республіці. А до виходу на пенсію останні 6 років – у Чорнобаївському райвійськкоматі.
Понад 32 роки перебував на військовій службі підполковник запасу Володимир Захаров. Розпочалася вона ще в 1944 р., під час Великої Вітчизняної, в запасних частинах під Мінськом. А потім були Курильські острови та Сахалін. В 1957 р. повернувся на Україну. 11 років працював у райвійськкоматі, звільнений у запас з посади замісника військового комісара. Має нагороди та медалі на честь ювілейних дат, медаль «За бойові заслуги».
29 років військовій службі у ракетно-зенітних військах віддав підполковник Микола Пасічник. Ще він є полковником козачих військ. Це звання йому присвоєно 5 років тому Гетьманом козацтва України. Служив у різних військах на Півночі, у Мурманську, Полтаві. Довгий час викладав у Полтавському зенітному ракетному та пожежному училищах. Працював у Черкаському військкоматі.
36 років військової служби має за плечима полковник у відставці Дмитро Осьмачко. Закінчив Полтавське зенітно-артилерійське училище, військову академію. Служив у Дніпропетровську, Петропавловську-Камчатському, Комсомольську-на-Амурі. Неодноразово виконував інтернаціональний обов’язок на Кубі, Близькому Сході. Має численні нагороди, найвищою з яких вважає нагрудний знак воїна-інтернаціоналіста, підкріплений Почесною Грамотою Президії Верховної Ради СРСР.
Старший лейтенант Володимир Сьомін ніс службу у військах спеціального призначення, в тому числі виконував інтернаціональний обов’язок в Афганістан, де було проведено цілий ряд вдалих операції по врятуванню воїнів Радянської Армії. Саме за це має ряд бойових нагород.
Більше 26 років військової служби у майора Володимира Черненка. З них 17 – на Кавказі. 7 років був начальником ІІІ відділу Чорнобаївського райвійськкомату. Після виходу на заслужений відпочинок тривалий час –голова селищної ветеранської організації. Нагороджений медалями «За військову доблесть», «За бездоганну службу» І, ІІ, ІІІ ст.
7 років на атомному підводному човні 667-А проходив службу мічман Іван Єрмоленко. Здійснив два автономних плавання, кожне з яких тривало понад 90 діб. А по закінченню військової служби 13 років працював у карному розшуку. Має ряд ювілейних медалей та нагород за вислугу років.
Довгий час на флоті служив старший мічман Микола Джулай. Багато чого побачив, пережив під час служби на підводному човні. А його дружині, мічману Раїсі Іванівні, крім виконання своїх службових обов’язків, довелося виконувати найважчий – чекати на повернення чоловіка з походів.
Наймолодшим учасником зібрання став учасник зони АТО, старшина ІІ роти батальйону «Черкаси» Павло Винник. Він розповів про армійську службу у військових частинах Чапаєвки, Десни. Про перебування на Придністровському кордоні, у Волновасі. Поділився враженнями та почуттями, які переповнюють його бойових товаришів. Наостанок виконав дві пісні, одну – власного авторства.
Учасники зустрічі сфотографувалися на згадку про зустріч кількох поколінь захисників. Ветерани підтримали Павла, щиро дякували йому за мужність і героїзм, бажали якнайскорішого одужання, адже основною мрією Павла є повернення до своїх побратимів захищати цілісність України.
Інна ЧМИХАЛО
