Минулого тижня український парламент серед інших прийняв закон «Про об’єднання територіальних громад». Закон одразу був підписаний Президентом України. Отже, реформі, яку декларували вже кілька років, було дано рішучий старт. Але на місцях поки що мало хто розуміє, в чому полягатиме реформа, тому минулого четверга у Черкасах відбувся форум сільських, селишних, міських голів, представників громад, під час якого якраз і обговорювалися найгостріші питання майбутніх серйозних змін.
Повідомляє власний кореспондент «Нової Доби».
– Донині збереглася система адміністративно-територіального поділу ще з радянських часів, і це провокує конфлікти між органами влади та органами місцевого самоврядування. Необхідні зміни давно назріли. Без жорстких і непопулярних методів рух вперед неможливий, – такими словами розпочав цю зустріч Юрій Ткаченко, голова Черкаської облдержадміністрації.
Об’єднані громади матимуть більше повноважень і більше фінансування
Голову ОДА підтримав Сергій Шаршов, представник Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства, який нагадав присутнім, що село і місто – це населені пункти, а не адміністративно-територіальні одиниці. Та не це найбільша проблема сучасного адміністративно-територіального устрою України. Їх, на думку пана Шаршова, три: надмірна централізація влади (яка, серед іншого, провокує високий рівень корупції), слабка матеріально-фінансова база громад та надмірна подрібненість адміністративно-територіальних одиниць. Якщо, з допомогою цього щойно прийнятого закону, вдасться розв’язати ці проблеми, то доходи місцевих бюджетів зростуть вдвічі, а то й утричі, а значить, з’явиться ресурс для вирішення наболілих питань типу ремонту доріг чи освітлення.
– До 90 відсотків місцевого бюджету у невеличких селах йде на утримання самої сільської ради. Що можна зробити за решту коштів? А таких дрібних сільрад чимало. 47 відсотків адміністративно-територіальних одиниць в Україні мають чисельність до тисячі осіб. В Черкаській області таких сіл понад 60 відсотків, – навів цифри Сергій Іванович.
Водночас він підкреслив, що громади самі вирішують, з ким їм об’єднуватися, враховуючи не лише територіальну близькість, а й етнічні, історичні, соціальні, культурні та інші аспекти свого життя. Він розповів, що на рівні областей (регіонів) практично нічого не зміниться: їхній розмір – від 850 тисяч до 3,5 млн осіб населення – цілком відповідає європейським стандартам. На рівні району все залежатиме від галузі охорони здоров’я: медики мають визначити госпітальні округи, на яких забезпечуватиметься вторинний рівень надання медичної допомоги, і межі районів мають співпадати з цими округами. В Україні, за попередніми підрахунками, мають залишитися приблизно 150-200 районів. А найсерйозніші зміни відбуватимуться на рівні міських, сільських та селищних громад. Майже всі функції і повноваження райдержадміністрацій переходять до об’єднаних громад, які напряму будуть звертатися зі своїми проблемами до обласних центрів.
– Такі заходи, як сьогоднішній форум, проводились в Ужгороді, Дніпропетровську, Одесі, Івано-Франківську й у Львові. У Черкасах – хороша, робоча атмосфера такої зустрічі, ось тільки лише людей зібралося дуже багато, тому працювати важко. Проблеми – скрізь одні й ті самі, в усіх регіонах спостерігається схожість: закон сприймається приблизно 50/50: одні «за», інші «проти». Є сільські голови, які підходили до мене вже зараз і цікавилися, як зробити таке об’єднання, і є такі, що бояться, мені здається, просто втратити свою роботу, тому вони не хочуть змінюватися і запроваджувати зміни.
Сергій Іванович не погоджується, що закон передбачає такий собі «фінансовий шантаж»: мовляв, об’єднаєтесь – матимете фінансування, ні – то не матимете.
– Наразі у сільських рад залишились тільки власні повноваження. Тих ресурсів, що вони мають, в принципі якраз і вистачає на виконання цих повноважень. Якщо ж закон надає об’єднаним громадам нові повноваження (і водночас нову відповідальність за їхнє виконання), то цілком логічно, що їм надаватиметься й фінансування на виконання цих повноважень. Зі свого боку, вони повинні «вирости» до певних розмірів, адже утримання, скажімо, школи громадою у 200 осіб – річ нереальна.
Громади отримають право розпоряджатися землями поза межами населених пунктів
Від міністерства агрополітики України виступив Олег Хоменко. Оплесками зустріли в залі його повідомлення про те, що у комунальні власність передадуть землі державної власності, а це збільшить базу фінансування місцевих бюджетів – знову ж таки, за умови обєднання громад.
– Треба повернути громаді право розпоряджатися землею навколо свого населеного пункту, адже людям на місці видніше, хто і як господарює на землі, – підтримав його Петро Душейко, голова асоціації «Незалежне об’єднання сільськогосподарських підприємств Чорнобаївського району». Він чи не єдиний, хто згадав про політичну складову процесу об’єднання громад і закликав прибрати з передвиборчих гасел партійну належність кандидатів. На його думку, сільським головою має стати людина, яка проживає в селі і користується повагою односельчан. Відповідно кандидат також має усвідомлювати персональну (а не партійну) відповідальність за свою роботу.
Виграють органи місцевого самоврядування від реформи і з точки зору податків. В цьому їх запевнив Володимир Коломієць, начальник ГУ ДФС у Черкаській області:
– Зміни у Бюджетному та Податковому кодексі дають органам місцевого самоврядування додаткові джерела наповнення місцевих бюджетів. За нашими підрахунками, річний приріст загального фонду становитиме як мінімум 500 млн грн., або 45 млн грн. щомісячно. Тільки за два місяці поточного року до загального фонду місцевих бюджетів вже надійшло на понад 20 % більше податку, ніж у відповідний період минулого року. Але, щоб зібрати ці 500 і більше мільйонів гривень, потрібен серйозний контроль з боку голів рад. Включайтеся в цю роботу. Гроші надійдуть, але це залежатиме від ваших практичних кроків на місцях і від вашого налаштування на спільну ефективну працю.
Підбиваючи підсумки проведеного форуму, голова Черкаської ОДА Юрій Ткаченко зазначив:
– Наступним кроком має стати поїздка представників громади туди, де подібне об’єднання відбулося (я б запропонував Польщу). Це було б переконливо. Крім того, я віддав розпорядження головам районних рад та міським головам надати моделі, які б показали негатив і позитив від такого об’єднання. В ідеалі воно має дати можливість громаді розвиватися – інфраструктурно, соціально… У кожному районі ситуація унікальна. Рахувати пропонується від кількості населення, але все не так просто, адже, скажімо, Червона Слобода має 10 тисяч жителів, а є села з населенням до ста осіб. Тому треба визначитись, яку модель об’єднання обрати. Громада повинна стимулювати залучення інвестицій, розвиток бізнесу. Одне з найболючіших – земельне питання. Тепер є такі законопроекти, які надають громаді право розпоряджатися землею і поза межами населеного пункту. Болюче питання і по ставках, по яких в більшості не оформлені права власності. А це також податки і наповнення бюджету.
Такі реформи, такі зміни вже йдуть, і важливо, щоб цей рух відбувався швидше. А незадоволення викликане часто тим, що ніхто не взяв до рук закон і не розібрався в ньому. Цей закон був ще три чи чотири роки тому – ви, сільські, селищні голови, представники громади, мали можливість почитати його і розібратися. Хай за партії регіонів більшість боялися висловлюватися, але ж тепер ви маєте свободу думки й слова! Тому такий діалог, як сьогодні, дуже важливий. Істину можна знайти тільки в конструктивній розмові. 
Василь Мельник, голова с. Глибочок Тальнівського району:
– Сам сенс об’єднання громад, як ми чуємо, полягає в економії коштів. Від цієї економії жителі сіл не виграють. Якщо є самодостатні населені пункти, які можуть жити-функціонувати, то об’єднуватись їм зарано. Бо розвиватися буде центральна садиба, інші, що входитимуть в об’єднання, не будуть. Дитсадки і школи, заклади культури в них стануть зникати. Добре, як залишаться ФАПи. Далі: щодня до сільської ради приходять люди зі своїми питаннями. Не буде сільради – людині треба буде добиратися за кілька десятків кілометрів. А транспортні послуги зараз дуже недешеві. Тож ми, наше село, поки не готові до об’єднання з іншими.
Наталя Руснак, голова Тільнівської райради:
– Сьогодні фінансування сільських рад далеко не достатнє, за нього не можна передбачити найнеобхідніші речі: благоустрій села, освітлення вулиць, утримання дитсадків і закладів культури, ремонт доріг тощо. Тому і виникла ідея об’єднання громад. Об’єднані громади отримають більше прибутку за рахунок податку з доходів фізичних осіб, 60 відсотків якого спрямовуватимуть до такої громади. Незрозуміло поки що, чиїм коштом – держави чи громади – утримуватимуться школи. Відомо тільки, що в кожному населеному пункті залишаться ФАПи. На мою думку, навчальний заклад – хоча б дитсадок – також має бути в кожному селі.
Василь Довбуш, голова Звенигородської райдержадміністрації:
– В економічному плані це доцільно. Але в суспільно-політичному аспекті громади не готові до об’єднання. Тому що вони не бачать у цьому конкретного зиску. А потрібно, щоб вони бачили економічні важелі і результати об’єднання громад: як фінансуватиметься охорона здоров’я, освітянська галузь, яку відповідальність нестиме громада у соціальній сфері. Поки вони не відчувають, що це потрібно.
Поки що жодна територіальна громада не має бажання об’єднуватися. Вони вважають, що треба перечекати, і ця хвиля нововведень минеться. На жаль, демографічна і соціально-економічна ситуація в державі спонукає до такого об’єднання, як би болісно це не було.
Але треба дати чітке підґрунтя: наприклад, ось тобі громадо, 20 тисяч гектарів землі, визначай, кому даси в оренду, яка буде ставка орендної плати, що буде в дохідній частині бюджету, як утримувати соціальну сферу.
У нашому районі 28 територіальних громад: 27 сільрад і 1 міська рада. Ситуація у кожної різна. Тільки 8 – самодостатні. За умови, зауважую, що вони не фінансують охорону здоров’я й галузь освіти. Людям треба показати, що буде, якщо район, умовно кажучи, поділити на чотири частини: які будуть громади, як вони функціонуватимуть, скільки в кожної буде землі, який з того буде зиск, – тоді можна говорити з людьми про об’єднання.
Наталія Старікова, голова громадської організації «Об’єднання територіальних громад Черкащини»:
– Це перший серйозний діалог, результатом якого будуть зібрані пропозиції від громад та сільських голів – ми, як громадська організація, беремо це на себе зобов’язання направити їх до профільних міністерств.
Віталій Войцехівський, міський голова Золотоноші:
– Реформа ця давно назріла, і без об’єднання громад ми вже не можемо далі жити, не зможе існувати місцеве самоврядування в Україні. Думаю, що це розуміють усі. Інша справа, що люди морально не готові до такого об’єднання. Люди в сільській місцевостів основному старшого віку, переважно за сорок років. Вони звикли до певного укладу життя й не хочуть нічого міняти. Для них навіть незначні зміни – це вже стрес, а тут зміни суттєві. Тому обов’язково треба проводити широку роз’яснювальну роботу, донести громаді, що замість сільського голови у неї буде староста, який допомагатиме вирішувати всі поточні питання. На жаль, в деяких селах люди готові до радикальних способів протесту. Та ще й деякі сільські голови, які в разі проведення об’єднання втрачають свої посади, підбурюють людей. Процес об’єднання краще було б проводити поступово, без поспіху й тиску. Якщо ми хочемо, щоб він був справді добровільним, то до виборів восени встигнути неможливо. А якщо об’єднувати примусово – буде спротив. Укупі з іншими негативом (ріст цін, війна тощо) це може спричинити серйозні наслідки. Дуже сподіваюся, що в Уряді це розуміють. На мою думку, закінчити територіальну реформу реально до 2017–2018 років. Але ми з сільським головю Новодмитрівки Михайлом Назаренком уже обдумуємо, як провести цей процес максимально безболісно для наших людей.
