12 березня Лисянщина попрощалася з Олегом Стукалом, офіцером, військово службовцем 128 гірсько-піхотної бригади, яка напередодні вела кровопролитні бої з переважаючими силами російсько-терористичних військ під Дебальцево на Донеччині. Багато бійців загинули смертю героїв, і серед них наш земляк Олег Стукало, який до останнього прикривав відхід своїх підлеглих, але сам не зумів вибратися з вогненного пекла, ціною власного життя врятувавши життя молодих хлопців. Йому і самому було лише 35 років, і він будував плани на майбутнє, мріяв про щасливе, мирне життя. Та чужинці з триколорами і імперськими амбіціями увірвалися на українську землю. І майор Стукало став на її захист…

Сотні жителів Лисянки зустрічали вечірньої години 11 березня тіло загиблого героя, засвітивши лампадки і ставши на коліна. В останню путь його проводжали всією великою громадою, приїхали делегації з сусідніх районів, бойові побратими, діти устеляли дорогу живими квітами. Заступник командира бригади, підполковник Станіслав Лисенко на скорботному місці вічного спочинку Олега, подякував батькам за сина-патріота, і дав слово помститися за його смерть.

«Герої не вмирають!» – лунало того дня над весняним селищем. У високості пролетів клин журавлів, немов підхопивши на крило праведну, чисту душу… Воїна. Захисника. Героя.

Олександр Щербатюк