Багаті та бідні: дві сторони однієї медалі

Я завжди думала, що бідні й багаті люди відрізняються один від одного кардинально. А потім зрозуміла, що не завжди. Й іноді – це люди одного й того ж мислення, просто одним пощастило використати свій шанс якимось чином, а іншим – ні. Є дійсно категорія багатих або досить забезпечених людей, вони мислять прогресивно, глобально, не є дріб’язковими, вміють віддавати на благодійність щиро, тихо і без піару, бо знають, що за усіма законами Всесвіту і світобудови добрі справи – завжди на благо. І на їхнє благо, насамперед. Це – зовсім інший світ мислення і бачення. Вони можуть бути просто забезпеченими, але їхній індивідуальний та неповторний стиль у всьому буде створювати саме таку атмосферу і всі будуть сприймати таку людину саме через призму її світогляду. Але, більшість із них мислять шаблонно і попадають у пастку «формату». «Формат» – це рамки, обмеження, правила: що «можна» і що «не можна». Так от – бідна людина не може піти в дорогий ресторан і пообідати, бо у неї немає грошей. А багата людина не може піти до закладу швидкого харчування, бо це не відповідає її статусу.

Те ж саме стосується всього: одягу, відпочинку, прогулянок, компаній, друзів. Все, що втратило «статурність», має відійти із життя таких багатих людей, хоча, може, воно і подобається, і приносило насолоду. І тепер вони відпочивають у Європі, де гарний сервіс, престижно і гарно, приїдуть – всім розкажуть, а самі часто люблять згадувати молоді роки. Коли величезними компаніями їздили з малими дітьми у будиночки на Фонтанку або Затоку, приїжджали завжди задоволені і щасливі, з масою емоцій. Тепер все частіше від них можна почути, що відпочинок як відпочинок, готель як готель, все нормально. Бо дійсно, закордоном готелі схожі, пляжі також, все гарно, спокійно і статусно. І найбільше мене дивує в цій ситуації не сама сентиментальність, про яку я написала і яка приховувалася у ніби бідніших, але кращих періодах життя таких людей (хоча саме це породжує екзистенціальній вакуум, втрату сенсу життя, пустку), а той факт, що, на моє переконання, гроші й достаток повинні давати людині свободу.

Не переміщати її із рамок бідних людей у рамки багатих, зберігаючи, таким чином обмеження, а саме – давати свободу. Свободу вибору, свободу прийняття рішення, свободу бути собою. Адже, який сенс так важко працювати, заробляючи кошти, щоб потім відмовляти собі у маленьких задоволеннях, бо вони не вписуються у атрибути багатих людей?! І от часто такі люди створюють ілюзію своєї багатої успішності для того, щоб справити враження на інших, а не тому, що їм так комфортно. Насправді, багата людина ніколи не буде тобі телефонувати із 5 або 6 IPhone і говорити: «Передзвони мені, бо в мене нема грошей». І це так системно… Тобто, на останню модель дорого телефону гроші були, а на поповнення рахунку – немає. Виникає питання: «Навіщо було його купувати?» Ще й часто заганяти себе і сім’ю в кредити? А щоб люди бачили і думали, що багата людина!

Пам’ятаю, як мене здивувала одна лаборантка, коли при заробітній платі у 800 гривень взяла в кредит телефон за 4000 тисячі гривень. Їздячи на роботу у маршрутці, доношуючи минулорічні чобітки, у яких постійно відклеювалася підошва, мала телефон у кредит на півроку. Логіку такого «багатства» зрозуміти вкрай важко. А здивувало тому, що у мене, як у доцента університету, якраз навпаки, зарплата була під чотири тисячі гривень, а телефон – за вісімсот, при тому, що я їздила на машині і дозволити собі таку розкіш, як дорогий телефон, могла, але не розуміла – навіщо. Люди, з якими ти спілкуєшся, і так знають, що ким і яким ти є, студенти зроблять про тебе висновок по тому, що у тебе в голові, а не яким девайсом ти користуєшся. То, власне, на кого справляти враження, щоб витрачати такі кошти?

Я все згадую слова одного дуже багатого бізнесмена, коди він дізнався, що я купила машину не в салоні, а з рук: «Как ты могла! Это не престижно, ты не должна так делать! Ты должна покупать только в салоне!» Мене це посміхає. Бо у цьому випадку я нічого не «должна». Хочу – п’ю каву з автомату, хочу – у гарній кав’ярні, хочу – засмагаю і купаюся на сільському пляжі разом з купою дітей, а є можливість і бажання – тоді у гарному європейському готелі. Без форматів, обмежень, шаблонів і стереотипів. Мені завжди імпонували багаті, наприклад, банкіри, які можуть сісти у вихідний день на свій байк і помчати куди їм хочеться; люди, які ще вчора відпочивали у Монте-Карло, а сьогодні – купують у наших бабок на базарі квашену капусточку, помідорчики, сало, а потім ідуть у простеньку піцерію і насолоджуються їжею. Вони не критикують сервіс, людей, країну, вони не прагнуть справити на когось враження. Вони використовують ті можливості, які дають їм їхні гроші. Тому що гроші все-таки не роблять людину щасливою, вони дають можливості, а те, як людина їх використає, залежить від того, скільки розуму, фантазії і творчості є в її голові. Тому багатство і бідність – це все-таки майже вроджене відчуття, відчуття свободи або несвободи.

Реклама

0 0 голосів
Рейтинг статті
guest

0 Коментарі
Вбудовані Відгуки
Переглянути всі коментарі
0
Ми любимо ваші думки, будь ласка, прокоментуйте.x