В Черкаській області налічується 855 сільських, селищних, міських населених пунктів, з них 824 сільських. Загальна кількість сільського населення становить понад 550 тисяч мешканців. Станом на 1 січня 2014 року на території 364 сільських рад проживало до 1 тисячі жителів, на території 138 – від однієї до трьох тисяч і тільки на території 48 – більше трьох тисяч.
Закон України \”Про добровільне об\’єднання територіальних громад\” регулює відносини, що виникають у процесі добровільного об’єднання територіальних громад сіл, селищ, міст.
Добровільне об’єднання територіальних громад сіл, селищ, міст здійснюється з дотриманням принципів конституційності
та законності, добровільності, економічної ефективності, державної підтримки, повсюдності місцевого самоврядування, прозорості та відкритості, відповідальності.
Суб’єктами добровільного об’єднання територіальних громад є суміжні територіальні громади сіл, селищ, міст.
Ініціаторами добровільного об’єднання територіальних громад сіл, селищ, міст можуть бути: сільський, селищний, міський голова; не менш як третина депутатів від загального складу сільської, селищної, міської ради; члени територіальної громади в порядку місцевої ініціативи; органи самоорганізації населення відповідної території (за умови представлення ними інтересів не менш як третини членів відповідної територіальної громади).
Моделювання спроможних об’єднаних територіальних громад допоможе прорахувати вигоди об’єднання.
Для цієї роботи потрібно користуватися методикою формування спроможних територіальних громад.
Методика спрямована на створення спроможних територіальних громад, які в інтересах місцевого населення безпосередньо та через органи місцевого самоврядування на підставі Закону можуть здійснювати регулювання і управління суттєвою часткою суспільних справ, що належать до їх повноважень. Надавати якісні послуги у сфері освіти, культури, медицини, соціального захисту, житлово-комунального господарства, забезпечення охорони громадського порядку та в інших життєво важливих сферах і наділені достатніми фінансовими, інфраструктурними
та кадровими ресурсами відповідно до Концепції реформування місцевого самоврядування та територіальної організації влади.
Одним з етапів формування спроможних територіальних громад є розроблення перспективного плану.
Під час розроблення плану визначаються:
потенційні адміністративні центри спроможних територіальних громад та зони їх доступності;
переліки територіальних громад, що увійдуть до складу об’єднаних територіальних громад;
межі територій спроможних територіальних громад;
складаються паспорти спроможних територіальних громад.
Потенційними адміністративними центрами спроможних територіальних громад спочатку визначаються міста обласного значення та населенні пункти, що мають статус районних центрів.
Зони доступності таких центрів визначаються на відстані не більше 20 км по дорогах з твердим покриттям.
Після цього визначаються потенційні адміністративні центри, якими є села, селища, міста, що історично мали статус районних центрів та знаходяться на відстані понад 20 км по дорозі з твердим покриттям від міст обласного значення, населених пунктів – районних центрів.
Зона доступності таких центрів визначається як в попередньому випадку – не більше 20 км.
На територіях, які не охоплюються зонами доступності потенційних адміністративних центрів про які говорилося раніше, потенційними адміністративними центрами визначаються населені пункти за умов їх:
розташування до потенційних адміністративних центрів, визначених раніше, на відстані не менше 20 км по дорогах з твердим покриттям;
часткової забезпеченості відповідною інфраструктурою.
У разі наявності на вказаній території більше одного населеного пункту, який може бути визначений потенційним адміністративним центром, перевага надається тому, який має краще розвинену інфраструктуру.
У випадках розташування в зоні доступності потенційного адміністративного центру, визначеного раніше села, селища, міста, яке має відповідні фінансові, інфраструктурні та кадрові ресурси, загальноосвітній навчальний заклад І-ІІІ ступеня та кількість дітей шкільного віку – не менше 300 і дошкільного віку – не менше 150, такий населений пункт може бути визначений потенційним адміністративним центром спроможної територіальної громади.
Межі територій спроможних територіальних громад визначаються по зовнішнім межам юрисдикції рад територіальних громад, що входять до їх складу, бути нерозривними та розташовуватися в межах однієї області, та у разі можливості, у межах одного району.
З метою врахування інтересів територіальних громад під час розроблення проекту перспективного плану проводяться консультації із залученням уповноважених представників всіх територіальних громад.
Результати консультацій оформляються протоколами.
Консультації проводяться під час встановлення переліку територіальних громад що можуть увійти до складу об’єднання, встановлення переліку громад, території яких не охоплюються зонами доступності потенційних адміністративних центрів, формування меж територій спроможних територіальних громад.
Проекти рішень щодо добровільного об’єднання територіальних громад повинні, зокрема, містити:
– перелік територіальних громад, що об’єднуються,
із зазначенням відповідних населених пунктів;
– визначення адміністративного центру об’єднаної територіальної громади та її найменування;
– план організаційних заходів щодо добровільного об’єднання територіальних громад.
У разі відповідності проекту рішення щодо добровільного об’єднання територіальних громад Конституції та законам України сільські, селищні, міські ради приймають рішення про добровільне об’єднання територіальних громад або про проведення місцевого референдуму щодо підтримки об’єднання територіальних громад.
Внесеними змінами до Закону України \”Про місцеве самоврядування в Україні\”:
– первинним суб’єктом місцевого самоврядування, основним носієм його функцій і повноважень є територіальна громада села, селища, міста;
– територіальні громади в порядку, встановленому законом, можуть об’єднуватися в одну сільську, селищну, міську територіальну громаду, утворювати єдині органи місцевого самоврядування та обирати відповідно сільського, селищного, міського голову;
– територіальні громади села, селища, міста, що добровільно об’єдналися в одну територіальну громаду, можуть вийти із складу об’єднаної територіальної громади в порядку, визначеному законом.
У селах, селищах, визначених за рішенням місцевої ради об’єднаної територіальної громади, утвореної відповідно
до Закону України \”Про добровільне об\’єднання територіальних громад\”, за винятком її адміністративного центру, обирається староста на строк повноважень місцевої ради.
Староста є посадовою особою місцевого самоврядування:
– представляє інтереси жителів села, селища у виконавчих органах сільської, селищної, міської ради;
– сприяє жителям села, селища у підготовці документів, що подаються до органів місцевого самоврядування;
– бере участь у підготовці проекту бюджету територіальної громади в частині фінансування програм, що реалізуються
на території відповідного села, селища;
– вносить пропозиції до виконавчого комітету сільської, селищної, міської ради з питань діяльності на території відповідного села, селища виконавчих органів сільської, селищної, міської ради, підприємств, установ, організацій комунальної форми власності та їх посадових осіб;
– здійснює інші обов’язки, визначені Положенням про старосту.
Положення про старосту затверджується сільською, селищною, міською радою відповідної об’єднаної територіальної громади.
У Положенні визначаються права і обов’язки старости, порядок його звітності, інші питання, пов’язані з діяльністю старости.
Староста обирається в порядку, визначеному законом.
Староста є членом виконавчого комітету ради об’єднаної територіальної громади за посадою.
Держава здійснює інформаційно-просвітницьку, організаційну, методичну та фінансову підтримку добровільного об’єднання територіальних громад.
Фінансова підтримка добровільного об’єднання територіальних громад сіл, селищ, міст здійснюється шляхом надання об’єднаній територіальній громаді коштів у вигляді субвенцій на формування відповідної інфраструктури згідно з планом соціально-економічного розвитку такої територіальної громади.
Пропозиції щодо надання фінансової підтримки об’єднаній територіальній громаді обласною державною адміністрацією
за поданням місцевої ради об’єднаної територіальної громади Кабінету Міністрів України не пізніше 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому передбачається надання такої фінансової підтримки.
Загальний обсяг фінансової підтримки розподіляється між бюджетами об’єднаних територіальних громад пропорційно
до площі об’єднаної територіальної громади та кількості сільського населення у такій територіальній громаді з рівною вагою обох цих факторів.
Загальний обсяг субвенцій на формування відповідної інфраструктури об’єднаних територіальних громад визначається законом про Державний бюджет України.
Порядок надання субвенцій з державного бюджету об’єднаним територіальним громадам встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Потрібно чітко розподілити, чим управляє держава, а чим -територіальна громада. Громадський дискурс треба формувати так, щоб було чітке розуміння – ресурси і гроші у першу чергу перейдуть до фінансово незалежних об\’єднаних громад.
Це стане інструментом із залучення інвестицій і стимулом до об\’єднання.
Ще один додатковий стимул – Державний фонд регіонального розвитку, на який держава сьогодні виділила
3 мільярди гривень. Сформована прозора методика його розподілу – обласні конкурсні комісії визначать, які об\’єкти
у регіонах потрібно добудувати або ввести в дію. Профільний комітет Верховної Ради затверджує цей перелік. Однак на цей ресурс можуть претендувати громади, які склали перспективні плани і готові до об\’єднання.
Держава дала 3 мільярди і сказала: будь ласка, підтримуйте ті процеси, які йдуть для об\’єднання територіальних громад.
Найголовніше в цьому процесі – активність на місцях.
