Чудовий вигляд має Катеринопіль будь-якої пори року, але найкращий, мабуть, навесні, коли над ставом у центрі селища тягнуть до води свої зеленіючі віти верби, коли розпускаються берези на схилі пагорба, біля підніжжя якого стоїть Свято-Михайлівський храм.
Небайдужі жителі районного центру, серед яких був і автор цих рядків, котрі хочуть зробити його ще кращим, зеленішим і ошатнішим, вийшли 8 квітня садити дерева. Цю роботу планували провести ще 4 числа, але в Катеринопіль того дня повернулася зимова погода і все навкруги засипало мокрим снігом. Тому довелося внести корективи.
Можна сказати, що і в середу погода не дуже балувала, адже сильний вітер на узвишші ледь не валив із ніг. Проте за справу сумлінно взялися всі, хто полишив домашні справи і відгукнувся на заклик Катеринопільського селищного голови Івана Гегедоша: копали ямки, носили воду, саджали дерева .
Серед тих, хто займався цією благородною справою, був і сам голова селища. У своїх коментарях щодо майбутнього парку він був небагатослівним:
– Цей пагорб добре видно від пам’ятника односельчанам, які загинули в 1941-1945 роках, і пам’ятного знака воїнам-афганцям, тож саме тут і виникла ідея висадити сотню берізок. Щоб тут було гарне місце для відпочинку і споглядання нашого містечка. Сьогодні ми зробили тільки пів справи. Сподіваюся, наступного разу сюди прийде більше односельчан.
На думку активістів, зокрема, Юрія Григор’єва, буде правильним назвати цей парк на честь Героїв Небесної Сотні.
А директор СТОВ ім. Гетьмана (Суха Калигірка), катеринопільчанин Олег Бабченко додав:
– Ми, представники ГО «Самопоміч» в районі, підприємці, які проживають у селищі, Олександр Бадрак, Микола Батюк і я, відгукнулися на заклик Івана Тіберійовича і сьогодні беремо участь у садінні берізок. Хочеться зробити добру справу для всіх катеринопільчан.
У ході спільної роботи виникло ряд ідей щодо облаштування майбутнього парку: зокрема, щодо встановлення оригінальних лавок, створення алей.
Відразу після Великодня роботи по садінню дерев продовжаться. Але кожен із тих, хто висаджував берізки, хоче, щоб вони міцно вкоренилися, і вже через кілка років милували око не тільки їм, а кожному жителю селища та його гостям. Хвилює групу активістів, аби не знайшлася чиясь лиха рука і не звела нанівець нашу працю.
Василь ХОДЗІЦЬКИЙ
