«Головне для психолога – не втонути у своїй професії»

«Головне для психолога – не втонути у своїй професії»

– Як і більшість того, що відбувається в моєму житті, професію психолога я для себе обрала випадково. Ще коли навчалася в школі, про таку науку ніхто й не чув. Мені ж більше за все хотілося бути журналістом. Та коли дійсно настав час обирати, вирішила піти навчатися на факультет романо-германської філології нинішнього ЧНУ. Після здобуття вищої освіти знайома доктор психологічних наук Тамара Яценко порадила йти в аспірантуру саме на психологію, хоча я збиралася обрати педагогіку. І лише тоді, коли я почала серйозно займатися психологією, їздити по Україні і відвідувати психологічні тренінги, то зрозуміла, наскільки це цікава наука.

Нині я переконана, що психологія – це найважливіша і найнеобхідніша людству річ. Адже про яку б галузь суспільства не йшлося, яку б іншу професію ви не взяли, все одно все зводиться до так званого людського фактору. Вивчати ж саму людину, її безмежний внутрішній світ може лише психологія. І лише вона може з певною мірою точності сказати, як чинитиме людина в тій чи іншій ситуації, в яких умовах працюватиме найпродуктивніше, яку насправді нагороду хоче за свою роботу, які навантаження здатна витримати тощо. Думаю, що не помилюся, якщо скажу, що наука, якій я присвятила ось уже 18 років, існуватиме стільки ж, скільки на нашій планеті житимуть люди. Її особливість ще й у тому, що людську душу, на відміну від об’єктів досліджень багатьох інших наукових дисциплін, можна вивчати практично безкінечно. Ще в школі нас навчають, що всі люди поділяються на кілька основних типів темпераменту і мають певну кількість рис характеру. Насправді ж, варто лише спробувати розібратися з цим трохи глибше, ніж це дозволяє підручник, як стає зрозумілим, що кожна людина – особлива й унікальна. На світі існують мільярди людей, і кожен із них у психологічному плані відрізняється від інших і потребує окремого вивчення. А якщо подумати ще й про тих індивідуумів, що жили до нас, і про тих, які прийдуть після нас?!

Ця наука настільки захоплює, що багато людей, які тільки починають її вивчати, образно кажучи, просто тонуть у ній. Люди занурюються в себе. Без кінця досліджують кожен рух своєї думки, кожну емоцію. «Практикуються» на рідних, близьких і навіть просто незнайомих людях. Звісно, на якомусь етапі розвитку через це проходять усі психологи. Та якщо ти хочеш стати справжнім професіоналом, повинен навчитися чітко розмежовувати професійну діяльність від особистого життя. Та й, чесно сказати, не завжди досконале знання теорії дає незаперечні відповіді на ті запитання, які ставить життя. Особливо це видно на дітях. Я багато разів зіштовхувалася з ситуацією, коли ти знаєш, що за канонами науки маєш чинити тільки так, але материнське відчуття й інтуїція підказують інше. Ти слухаєшся їх, а потім аналізуєш ситуацію і розумієш, що це й був найкращий вихід.

Не раз спостерігала такий стереотип мислення, коли люди вважають психологів якимись унікальними істотами, наділеними вищим знанням і здатними вирішити будь-яку власну проблему. На жаль, чи й на щастя, це не так. Закони життя для всі однакові. Психолог, як і будь-яка інша людина, має емоції і почуття, робить помилки і, можливо, якісь навіть безглузді вчинки. Хоча, звісно, знання психології допомагає уникати багатьох переживань, і психологічних проблем чи тих же самих комплексів, від яких страждають багато людей.
Узагалі в Україні, та й у більшості країн колишнього Радянського Союзу, до психологів і тих людей, які до них звертаються, ставлення не таке, як скрізь у світі. За кордоном майже в кожної людини з певним достатком є свій психолог. У нас же люди чомусь соромляться звертатися до таких спеціалістів. Насправді треба просто чітко зрозуміти, що хвороби психіки бувають у кожної людини. Чомусь, коли в людини болить горло чи серце, ніхто не вважає, що це соромно. Людина просто йде до спеціаліста, проходить курс лікування і забуває про свою хворобу. Психолог чи психотерапевт у цьому плані теж мало чим відрізняються від будь-якого лікаря.

Утім, не можу не відзначити, що в нас протягом останнього часу у зв’язку з війною й іншими суспільно-політичними подіями в країні роль психологів значно посилилась. Особливо задіяні нині спеціалісти, які допомагають долати кризові стани і хвороби психіки, пов’язані зі стресами, депресіями тощо. Звісно, з точки зору розвитку психології як науки тут можна знайти певні позитивні моменти. Але краще б тих подій, які призвели до них, ніколи не було.

Реклама

0 0 голосів
Рейтинг статті
guest

0 Коментарі
Вбудовані Відгуки
Переглянути всі коментарі
0
Ми любимо ваші думки, будь ласка, прокоментуйте.x