Бойові структури, як і люди, мають свої біографії: народження, життя і діяльність, зрештою – небуття (утім, такий фінал притаманний не всім військовим підрозділам). А ось 30-й окремий Криворізький орденів Богдана Хмельницького і Червоної Зірки пройшов усіма цими фазами буття. Цікавий і маловідомий факт: іменита частина формувалася в нашому селі Деньги, що на Золотоніщині, і про це переконливо засвідчують архівні документи. Ця вікопомна подія відбулася на початку війни з нацизмом: згідно з наказом командування Південно-Західного фронту 29 червня 1941 р., у м. Ніжин на базі окремих підрозділів почав формуватися полк зв’язку. У другій половині липня цей процес був продовжений, а 1 серпня завершений у с. Деньги. Саме ця остання дата і вважається днем народження 30-го окремого полку зв’язку у складі 38-ї армії. Командиром полку тоді було призначено українця, полковника Івана Леонтійовича Ткаченка.
Полк забезпечував зв’язок штабу армії зі з’єднаннями в ході Київської стратегічної оборонної операції під час боїв у районі м. Черкаси. Під шаленим натиском ворожих військ 30-й ОПЗ із частинами армії змушений був восени 1941 р. відступати на Нові Санжари, Полтаву, Харків, Чугуїв. Узимку – навесні 1942 р. 38-а армія вела оборонні бої в районах Вовчанська та Балаклеї, а в подальшому полк був задіяний у Барвінково-Лозівській і Харківській (1942 р.) наступальних та Донбаській оборонній операціях (уже у складі Південного фронту).
А потім були запеклі бої за Волзьку твердиню, де полк у складі 1-ої танкової армії, згодом – 1-ої гвардійської Сталінградського та Донського фронтів забезпечував безперебійний зв’язок під час оборонних боїв на північно-західних підступах до Сталінграда. У жовтні 1942 р. частина була безпосередньо підпорядкована командуванню Південно-Західного фронту і взяла участь в оточенні та ліквідації ворожого угруповання на Волзі.
30-му випала почесна місія визволення Лівобережної України, зокрема його воїни взяли участь у боях за міста Сватове й Дебальцеве на Донбасі та Нижньодніпровській стратегічній наступальній операції (вересень – грудень 1943 р.), у ході якої було вигнано окупантів із Запоріжжя та Нікополя. А за визволення міста Кривий Ріг (22 лютого 1944 р.) 30-й окремий полк зв’язку був удостоєний почесного найменування «Криворізький».
Яскравими сторінками бойового шляху частини стала також участь у боях за визволення міст і сіл півдня України, Ясько-Кишинівська наступальна операція, вогняний похід територіями Румунії, Болгарії, Югославії, Угорщини, Австрії… У поверженому Відні завершилася війна для бійців та офіцерів-зв’язківців. На загал упродовж бойових дій воїни 30-го змонтували понад 100 армійських та фронтових вузлів зв’язку. Бойова звитяга доблесного полку була відзначена орденами Червоної Зірки та Богдана Хмельницького 2-го ступеня.
У червні 1945 р. 30-й ОПЗ був передислокований з Австрії до Румунії, де перебував до серпня 1958 р. (Південна група військ). А потому полк увійшов до складу Київського військового округу і впродовж іще понад півстоліття знаходився на бойовій вахті спочатку в складі Збройних Сил СРСР, а потім і незалежної України. Та настав фатальний для полку 2012 рік, коли кліка Януковича на хвилі бездумного роззброєння прийняла вольове рішення про розформовання уславленої бойової частини. Очевидним є те, що в нинішніх умовах російської агресії полк із такими потужними традиціями й унікальним досвідом забезпечення зв’язку вкрай би знадобився для захисту суверенітету й територіальної цілісності України…
Григорій Голиш
