Кожен тринадцятий черкащанин має захворювання щитовидної залози
Сто тисяч черкащан із захворюваннями щитовидної залози перебуває сьогодні на диспансерному обліку в лікувальних закладах області. Тобто приблизно кожен тринадцятий житель Черкащини має хвору щитовидну. Перша і найголовніша причина такої невтішної статистики, за словами головного ендокринолога області Ірини Бондарець, – дефіцит йоду.
– Саме при дефіциті йоду щитовидна залоза максимально використовує свої компенсаторні можливості за рахунок гіперплазії паренхіми. Простіше кажучи: щитовидка за рахунок власної „додаткової площі” намагається забезпечити необхідний резерв йоду для утворення гормонів щитовидної залози. Звідси і зоб, тобто збільшення щитовидної залози чи поява в ній новоутворень, – пояснює Ірина Анатолівна.
Для Черкащини проблема захворювань щитовидної залози особливо актуальна, оскільки ми – один із п’яти регіонів України, який найбільше постраждав від наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Не останню роль, за словами Ірини Анатолівни, відіграє і техногенне забруднення навколишнього середовища, котре з кожним роком тільки збільшується. Зростає, на жаль, і кількість черкаських дітей, у яких діагностують ті чи інші захворювання щитовидки. А трьом сотням черкащан щороку необхідно пройти через оперативне втручання задля видалення доброякісних і злоякісних пухлин щитовидної залози.
– Хоча Черкащина і належить до областей із легкою формою йододефіциту, цій проблемі варто приділяти значно більше уваги, – вважає Ірина Анатолівна. – Для цього на базі Черкаської обласної консультативної поліклініки було створено Консультативне бюро ендокринної хірургії, фахівці якого розглядають спірні випадки захворювань щитовидної залози, уточнюють діагноз, вирішують, чи доцільно проводити біопсію вузлів та оперувати хворого і багато інших питань. Проте великою проблемою, особливо для сільського населення є пізня діагностика порушень функцій чи структури щитовидної залози. У кожному районі області є по одному дорослому ендокринологу, а от дитячих усього два. Це вдвічі менше, ніж у середньому по країні. Тому сьогодні варто наголосити саме на профілактиці йододифіциту і ризиках самолікування.
Діагностувати захворювання щитовидної залози та призначити лікування може тільки лікар
Йод належить не до важливих, а до життєво необхідних нашому організму мікроелементів, адже саме він є складовою частиною гормонів щитоподібної залози: тироксину (Т4), який містить чотири атоми йоду, і трийодтироніну (Т3), у складі якого три атоми йоду. Для утворення достатньої кількості цих гормонів, які впливають на роботу нервової, серцево-судинної, репродуктивної, кістково-м’язової систем і шлунково-кишкового тракту, необхідне достатнє надходження йоду в наш організм. Щодення норма йоду залежить від віку та стану здоров’я людини. Недостатнє ж надходження йоду в організм призводить до порушень у роботі щитовидної залози, зокрема в утворенні та виділенні гормонів. Звідси – можливі збої в роботі будь-якої системи організму, а також виникнення йододефіцитних захворювань. Ці захворювання страшні тим, що можуть виникати в людини в будь-якому віці й навіть в утробі матері.
– Про порушення функції щитовидної залози можуть свідчити слабкість, депресія, зниження пам’яті та слуху, псування зубів, випадіння волосся, ламкість нігтів, сухість шкіри, головний біль, безпліддя та зниження потенції, – розповідає Ірина Анатолівна. – При появі цих симптомів потрібно звернутися до лікаря, тому що тільки ендокринолог може поставити точний діагноз та індивідуально призначити лікування захворювань щитовидної залози. У мене були пацієнти, у яких внаслідок неконтрольованого прийому препаратів, що містять йод, суттєво погіршився стан здоров’я всього організму.
Серед методів діагностування захворювань щитовидної залози найбільш поширені – це пальпація, тобто прощупування, та ультразвукове обстеження. За допомогою цих методів можна виявити найпоширеніші захворювання щитовидки: дифузний і вузловий зоби. Серед додаткових методів діагностики може бути біопсія та аналіз гормонів щитовидної залози, що теж призначає лікар.
Черкащани купують здебільшого ті препарати, які призначають лікарі
Серед профілактики йододефіциту виділять, за словами Ірини Анатолівни, масову, групову та індивідуальну.
– Для масової профілактики у загальнодержавному масштабі збагачують йодом основні продукти харчування, – розповідає пані Бондарець. – В Україні таким продуктом є сіль. В одному грамі йодованої солі міститься в середньому 40 мкг йоду. У середньому людина за добу вживає 5-10 грамів солі. Тож, якщо врахувати втрати солі при її зберігання та приготуванні їжі, з йодованою сіллю людина отримує 100-200 мкг йоду.
Групова профілактика передбачає застосування препаратів йоду в колективах: садочках, школах. Що ж до індивідуальної профілактики йододефіциту, то найбільш ефективним засобом є прийом препаратів йодиду калію. При цьому кожна людина, за словами Ірини Анатолівни, точно знає, скільки йоду надійшло в її організм. Але знову ж таки такі препарати може призначати тільки лікар. Щоправда, черкащани, за словами провізорів черкаських аптек, здебільшого купують саме ті препарати йоду, котрі їм призначають лікарі.
