Утворення в 1954 році Черкаської області відбулося в умовах назріваючих у суспільстві радикальних змін, своєрідною точкою відліку яких стала смерть Сталіна. У свідомості людей зріло розуміння необхідності відходу від минулого. Серед дій, що символізували початок хрущовської „відлиги” і процесу лібералізації, важливе значення мало скасування у вересні 1953 року позасудових органів, розпочате реформування сільськогосподарського виробництва, припинення кампанії проти націоналізму, зростання українського фактора у різних сферах суспільного життя.
Тоді черкащани жадібно ловили кожну новину, слідкуючи за подіями в центрі і пов’язуючи з прийнятими там рішеннями свої сподівання на краще. Такою ключовою подією, що стала імпульсом до поглиблення і розширення лібералізації суспільного життя став ХХ з’їзд КПРС 1956 року, на якому було викрито культ особи Сталіна і пов’язані з ним злочини.
Позитивним змінам у суспільно-політичному житті Черкащини сприяла розпочата реабілітація жертв сталінських репресій. Зокрема, важливе значення для оздоровлення духовної атмосфери в середовищі інтелігенції краю мало повернення після багаторічних ув’язнень і заслань відомих громадських діячів Н.В. Суровцевої і Г.Ю. Храбана.
Повернувшись у 1957 році до Умані, Н.В. Суровцева, після 30 років перебування за сфабрикованими звинуваченнями у тюрмах і таборах, поринає у громадську роботу – допомагає впорядковувати фонди Уманського краєзнавчого музею, організовує виставку майстрів народної творчості, збирає матеріали про відомих людей краю, пише спогади. Її оселя стає осередком культурного життя Умані.
Зазнавши необґрунтованих репресій, майже 15 років провів в ув’язненні і засланні завідувач відділом народної освіти з Умані Г.Ю. Храбан. Після реабілітації він повертається до міста, де, очоливши краєзнавчий музей, з величезною наснагою займається дослідженням історії рідного краю, друкує наукові і науково-популярні статті, нариси. Вінцем його багаторічної подвижницької наукової праці стала книга „Спалах гніву народного” про гайдамацький рух і повстання Коліївщину.
Всього в 1950-х і наступних роках, реабілітовано понад 15 тис. черкащан. На жаль, більшість із них – посмертно.