З аграрної, Черкащина поступово перетворювалась на промислово-аграрну область

З аграрної, Черкащина поступово перетворювалась на промислово-аграрну область

Після утворення області важливим завданням її керівництва було налагодження управління галузями економіки та соціальної сфери як єдиного комплексу. На той час в економіці Черкащини переважав аграрний сектор. Виходячи із такої структури, особливої уваги вимагав розвиток промислових галузей, а також електроенергетики і транспорту.

Досить швидко формувався територіально-виробничий комплекс навколо шахтарського міста Ватутіне, що постало в повоєнні роки в степу за 10 км від Звенигородки. Зростав видобуток бурого вугілля в розроблюваному поблизу міста Юрківському буровугільному басейні. Якщо в 1955 році видобуток вугілля тут складав 1,8 млн. тонн, то в 1958 році – 2,4 млн. тонн. Одночасно з шахтним способом наприкінці 1953 року розпочався відкритий видобуток вугілля небаченим в наших краях транспортно-відвальним мостом, який дістався ватутінським гірникам за репараціями з переможеної у війні Німеччини. Цей самохідний агрегат спроможний був розробляти вибій висотою 50 метрів, знімаючи шар грунту на ділянці шириною понад 300 метрів, відсипаючи відвали висотою 65 метрів з потужністю 2100 кубометрів за годину. Висота відвального моста складала 82 метри, а вага – 8 тисяч тонн.

В ці роки стала до ладу Юрківська брикетна фабрика. Нарощувала свої потужності Юрківська ТЕЦ, яка в 1960 році забезпечувала електроенергією три райони області – Звенигородський, Катеринопільський і Шполянський.

В 1958 році було завершено будівництво першої черги Уманської ТЕЦ потужністю 12 тис. кіловат, а в 1968 році на проектну потужність в 230 мегават вийшла Черкаська ТЕЦ. Вагомим поповненням енергобалансу області стало підключення її у 1960 році до Кременчуцької ГЕС. А в 1975 році вступила в дію Канівська ГЕС. Цілком виправданим було будівництво невеликих електростанцій на річках області – Гнилому Тікичі, Гірському Тікичі, Росі, Ятрані та інших.

В молодій області гостро постало питання електрифікації, оскільки більшість населених пунктів, передусім сіл, не була електрифікована. Розгорнулася робота з будівництва ліній електропередачі та підстанцій. Вже в 1955 році загорілися електролампочки в понад 5 тисячах оселей колгоспників, а в травні 1970 року до електромережі було підключено останні будинки сільських жителів.

Розвивалося машинобудування. На Черкаському машинобудівному заводі освоїли випуск нового устаткування для м’ясокомбінатів, консервних заводів та підприємств громадського харчування; на Уманському – сільськогосподарських машин, кормозапарників, транспортерів; на Смілянському – устаткування для цукрової промисловості. Кам’янські машинобудівники освоїли виробництво обладнання для легкої і хімічної промисловості. В 1957 році вступив у дію Уманський завод електровимірювальних приладів „Мегометр”. З його потокових і автоматичних ліній сходило понад 20 найменувань приладів.

Збільшувалися потужності традиційних для Черкащини галузей харчової промисловості – цукрової, маслоробної, борошномельної. У 1960 році виробництво цукру досягло 474,2 тис. тонн. Один лише Черкаський консервний комбінат щорічно почав виготовляти 80 млн. банок овочевих і м’ясних консервів.

Реклама

0 0 голосів
Рейтинг статті
guest

0 Коментарі
Вбудовані Відгуки
Переглянути всі коментарі
0
Ми любимо ваші думки, будь ласка, прокоментуйте.x