Стабільність має сенс тільки тоді, коли є якісь досягнення. І це, з одного боку, не може не радувати. Адже будь-який лікар скаже вам, що гостра форма хвороби за умови правильного її лікування майже завжди безпечніша для пацієнта і має швидший перебіг.
Перефразовуючи одного класика – стабільність має сенс тільки тоді, коли є якісь досягнення. Стабілізувати агонію – як мінімум дурниця.
Відразу хочу зауважити кілька констант, як то кажуть для тих, хто в танку. Я маю знайомих і друзів в різних політичних силах – від найрадикальніших до найпровладніших. Я так само маю багатьох недоброзичливців – і теж скрізь.
Я не вважаю, що факт приналежності до певної політичної сили, так само як і до певної національності чи соціально-культурної категорії автоматично є свідченням авторитетності, чесності, мудрості і непогрішимості.
Як прихильник скептичної школи філософії, я ніколи не вважав, що моя думка є абсолютною істиною.
Тепер по суті. Про своє відношення до того, що сталося вночі на Майдані я вже писав. Тут нема чого коментувати. Ублюдки в формі – вони і є ублюдки в формі.
Учасників, яких політики лишили самих, дуже шкода. І всім їм величезне спасибі! За їх жертовність, хай можливо й не завжди усвідомлену, але без якої напевно не було би Народного віче в неділю.
Хотілось би подякувати усім тим, хто просто знайшов час і бажання в неділю бути в Києві. Не буду перераховувати імен – насправді їх дуже багато. І ті хто був на Євромайдані з самого початку, і ті хто був лише на окремих акціях – зробили свій внесок.
Зрозуміло, що є підстави вважати все, що відбувається сценарієм. При чому сценаріїв явно не один.
По-перше, очевидно, що комусь по сусідству і їх легатам в українській владі дуже потрібно було замазати Януковича кров’ю.
По-друге, надзвичайно підозріло виглядає опозиційність усієї групи Льовочкіна-Фірташа. Не буду перераховувати усіх – від Богословської до Жуковської.
По-третє, дуже ефектно було поховано прозахідність групи Арбузов-Захарченко і Ко.
Нарешті, як і очікувалось лідери опозиції показали, що вони:
– не готові до такої кількості протестного люду;
– не знають що робити далі по суті (все на що спромоглися з конкретики – страйк, відставка уряду, президента, перевибори – хоча й за це спасибі);
– не розуміють, що дискотеки не буде – буде революція. Радикальні настрої людей на Майдані зашкалювали. І те, що «свободівці» взяли КМДА і Будинок профспілок, а націоналісти і «Братство» – не змогли Адміністрацію, то й переможців не судять, а інші – провокатори.
Звісно, що картинка бульдозера, який тіснить «злочинне формування імені одного з видів орлів» дуже потрібна для «правильних» ЗМІ.
Але з іншого боку – згадаймо, як Рух ганьбив «провокаторами» націоналістів у 90-х, опозиція ще нещодавно так само називала «Свободу»… Власне, якби народу на Банковій було разів в десять більше – і в Адміністрації так само би мали прес-центр Штабу національного спротиву. Чи є «правильні» штурмовики і «неправильні»?
Оскільки іншої опозиції ми все рівно не маємо, а ЮВТ ніхто визволяти теж поки не планує, то волею-неволею, а доведеться об’єднувати зусилля, аби усунути існуючого політично-інституційного мутанта від влади. Проте робити це треба зараз і швидко, доки вулиця вчергове не розчаровувалася в своїх ялових вождях.
Нарешті трохи про реалії черкаські – піар окремих політиків відверто починає дратувати. Я звісно все розумію і так само не в захваті від дій влади, роботи ЗМІ і ще багато чого. Але чому, коли політтехнолог, журналіст, агітатор працює на одну політичну силу – це добре, а на іншу – це погано? Так, за певну роботу людина отримує певні гроші. Ми не говоримо про відверто кримінальну діяльність. Ми говоримо про звичні форми передвиборчої агітації. Якщо ти публічна персона – будь готовий до того, що про тебе напишуть і добре, і погане. За такою логікою, якщо кандидат стає депутатом – про нього треба писати тільки хороше? Видається, що комусь забувся Віктор Ющенко і його пасажі журналістам про статки сина Андрія.
Для висловлення громадянської позиції існує достатньо засобів, окрім психопатії – ігнорування, суспільний бойкот і т.д. Чи чоломкатися по кабаках і кабінетах з представниками влади – це нормально, а рядові бійці передвиборчих перегонів – це просто м\’ясо?
Єдине, що ігнор не є найкращим варіантом для нелюдей. З яких, нажаль, нині багато хто носить форму.
