Слово про вчительський неспокій

Слово про вчительський неспокій

Сорок років засіває освітянську ниву зернами мудрості й любові заслужений учитель України, лауреат районної та обласної премій імені народного вчителя О.А. Захаренка, учениця й послідовниця його гуманної педагогіки Галина Олексіївна Вовчанівська, яка 10 червня відзначає своє 65-річчя. Ми обоє народилися на Шполянщині, але доля розпорядилася так, що все своє професійне життя присвятили роботі на благо процвітання й розвитку культури та освіти Корсунь-Шевченківщини.

Упродовж своєї професійної і керівної культурно-просвітницької роботи довелося бувати в багатьох школах Корсунь-Шевченківського району. Зустрів і тих, для кого їхня фахова діяльність – це найперше творчість, радість співпраці з дітьми, а щоденна кропітка вчительська праця є святом і небуденністю душі, високістю духу й піднесеністю роботи.

Особисто для мене прикладом такого ставлення до вчительської праці є заслужений учитель України, педагог-новатор Галина Олексіївна Вовчанівська, яка працює в Деренківецькому навчально-виховному комплексі з 1979 року.
Розповідає власний кореспондент «Нової Доби».

Почалося все з того теп¬лого сонячного суботнього дня 10 червня 1950 року. У родині хліборобів з діда-прадіда Олексія Омеляновича та Антоніни Мефодіївни Гегельських у селі Лозуватка Шполянського району народилася дівчинка. Її назвали, як того хотіла бабуся, Галинкою. Від любові батьків народилася, з любов’ю вони плекали й ростили її. До школи вже читала, знала напам’ять безліч віршів, казок. У школі вчилася залюбки, була активісткою в усіх шкільних заходах. У 1967 році закінчила місцеву десятирічку й за покликом серця чи за велінням долі вступила на факультет української філології Черкаського педінституту.

Отримавши диплом про вищу освіту, разом із чоловіком Володимиром Васильовичем Вовчанівським та тримісячним сином Віктором поїхала працювати в Сахнівську школу. Директором і наставником учителів місцевої десятирічки був педагог, знаний не лише в Черкащині, а й в Україні, Олександр Антонович Захаренко.

Одержані уроки у Сахнівській школі почала реалізовувати у Деренківецькій десятирічці, куди в 1979 році разом із сім’єю переїхала працювати. У Деренківці працює й понині. Тутешня школа стала їй рідною, бо тут навчалися син Віктор (випускник 1992 року), дочка Таня (випускниця 2000 року). До цієї школи вони приїхали з великим творчим бажанням: творити школу краси, радості й добра.

На всіх своїх уроках, виховних та позакласних заходах (мені часто доводилося бути на них) вчиться любові до життя у дітей, у всіх, із ким співпрацює. Вона дякує долі, що подарувала їй прекрасних батьків-наставників, колег, учнів, односельців. Спільно, об’єднавши зусилля, плекає душі юних українців, аби вони відчували себе справжніми господарями на своїй землі.

Плодами трудів і прагнень вчителя стали методичні посібники «На тернистому шляху творчості», «Сію добро словом», «Концепція світлиці українського слова», «Нам треба голосу Тараса», «У храмі слова», «З Україною в серці», «Духовності цілюще джерело».

Серед основних започаткувань Г.О. Вовчанівської на шкільному, районному та обласному рівнях є проведення лінійок духовності, випуск літературних альманахів «Неможними устами», «Калиновий добросвіт», спів¬праця з митцями рідного краю, знаними й шанованими людьми Черкащини, котрі є взірцями для учнів школи. Як результат співпраці з ними у школі створено виховні центри «Виховую громадянина України», «Зала державних, народних та національних символів», «Галерея картин митців рідного краю», «Зала Подяки імені О.А. Захаренка».

Нині Галину Олексіївну можна назвати вчителем учителів, оскільки вона передає свої здобутки педагогічній молоді на шкільних, районних та обласних заходах, запалює колег вогнем спокою та силою віри.

Творчих задумів у вчительки-громадського діяча було і є багато. Вони найперш виявляються й апробовуються на уроках: то найголовніше поле діяльності вчителя. Із ними вона ділиться зі слухачами «майстер-класу», який веде з півтора десятка літ. А щоб задуми й знахідки ставали надбанням усієї вчительської громади району та області створює солідні методичні посібники, які експонуються на виставках передових педагогічних ідей і отримують широке визнання й застосування. Такими є «На тернистім шляху творчості», «Сію добро словом», «Нам треба голосу Тараса», «Концепція світлиці українського слова», «У храмі слова», «З Україною в серці», «Грона творчості й любові», «Духовності цілюще джерело», «Голос любові в серцях одізветься», «Україна понад усе».

М.К. Волков, заслужений працівник культури України, кандидат мистецтвознавства

Реклама

0 0 голосів
Рейтинг статті
guest

0 Коментарі
Вбудовані Відгуки
Переглянути всі коментарі
0
Ми любимо ваші думки, будь ласка, прокоментуйте.x