Що ж цікавого відбулося цьогоріч в Черкасах?

Що ж цікавого відбулося цьогоріч в Черкасах?

Інколи, спостерігаючи за нашими новинами, ловиш себе на думці, що шизофренія – то наше все. Починаючи з герба, де кінь (громада) скаче сам по собі в один бік, а козак (влада) пішки чимчикує в інший і закінчуючи намаганнями в усьому знайти альтернативний варіант вирішення (або створення) проблеми.

Що ж цікавого відбулося цьогоріч в Черкасах?

Так цього року у Черкасах паралельно вручали аж дві літературні премії імені Василя Симоненка. Одна – від влади, інша, альтернативна, – заснована спілкою письменників на знак протесту проти репресій щодо конкурсної комісії. Натомість остаточну крапку в суперечках із об’єднанням двох черкаських пологових будинків Черкас поставив Київський апеляційний адміністративний суд сказавши, що таки правильно їх об’єднали. Позитивно завершилася почата ще в 2012 році історія колишньої вулиці Енгельса. З січня 2013 року замість «вул. Енгельса» на житлових будинках облаштовані вказівники з написом «Вулиця В’ячеслава Чорновола». Така собі маленька згадка до 76-річчя з дня народження видатного політика.

Черкаські податківці оголосили 2013 рік – роком тотальної легалізації і працевлаштування молоді. Судячи з підсумків року поставлене завдання можна спокійно вважати провальним. В контексті провалів – вперше за багато років під загрозою опинився один з символів Черкас – пагорб Слави. Посеред зими там просів грунт і курсанти Академії пожежної безпеки імені Героїв Чорнобиля мали чудову нагоду показати свої навички з ліквідації надзвичайних ситуацій.

Трохи про рейтинги. За результатами цьогорічного розслідування «Forbes Україна», лідерами по сумам зловживань на будівництві доріг є Черкаська та Дніпропетровська області. Також в 2013 рік Черкащина увійшла лідером з виробництва горілки та лікеро-горілчаних напоїв, обігнавши Крим та Львівську область.

Черкаські альпіністи у складі президента Черкаської обласної федерації альпінізму та скелелазіння В\’ячеслава Полежайка та спортсмена Михайла Фоміна продовжували підкорювати головні вершини світу. Цього разу в рамках проекту «Прапор Черкас на Вершинах Світу» підкорювачі гір побували на грузинській Ушбі. А на півночі Паміру свою витримку й вправність демонструвала Анастасія Скрипченко. Вона разом з групою українських альпіністів підкорила Пік Незалежності, де й було розгорнуто прапор Черкаської області. А вже наприкінці серпня черкащанка повернулася після вдалого підкорення піку Коржневської у Таджикістані.

16 лютого 2013 року виповнилося 200 років від дня народження славного сина Черкащини, видатного композитора, драматурга, співака, актора Семена Степановича Гулака-Артемовського. Нажаль йому пощастило не так, як Тарасу Григоровичу і відзначення ювілею земляка стало справою досить вузького кола осіб. Принаймні на Черкащині.

Міський голова Черкас Сергій Одарич взимку почав готувати громадян до свого грандіозного проекту реконструкції Хрещатика та перетворення його на візитівку міста. Обговорення жваво і гаряче тривало кілька місяців, але так і лишилося блакитною мрією Сергія Олеговича. Після путчу 24 квітня «гроші Хрещатика» було спрямовано на інші, вищі цілі – розпил. Також у планах мерії було збудувати експозицію «Дніпровський акваріум» – пілотний проект, аналогів якому немає в Україні. Його мета – показати фауну, яка була і є в басейні Дніпра (зокрема осетрових риб). Втім член команди вільних демократів і директор Черкаського зоопарку Євген Ван зазнав з початку травня такого тиску, що теж мав полишити свої професійні фантазії, а наприкінці року навіть з горя вступив до фракції партії регіонів в Черкаській міській раді.

Що ж цікавого відбулося цьогоріч в Черкасах?

У квітні відбулася, напевне, найпомітніша політична подія для Черкас. Міська рада у доволі сумнівний спосіб позбулася черкаського міського голови. Як уже зазначалося, очевидно, що команда губернатора Сергія Тулуба наразі переграла команду Сергія Одарича. Хоча, якщо говорити з погляду далекої перспективи, то Партія регіонів отримала в Черкасах потужного противника, якого переграти в електоральній боротьбі вона не має шансів. Також очевидно, що попри прозріння Миколи Булатецького, опозиція не зрозуміла, що її банально використали. Включення Овчаренка та Бондаренка до складу міськвиконкому було, скоріше намаганням, \”замазати кров\’ю\” і опозицію, ніж партнерським розподілом посад. Ну і звичайно, відкидати той факт, що команда «Вільних демократів» нерідко ігнорувала думку громадськості й інших політичних гравців, не можна. Дозволяти такі ігри собі можна, або інколи, або коли ти – партія влади. На жаль, не всі в оточенні Сергія Олеговича, та й він сам, певний час це розуміли. Відповідно, є результат, який командою міського голови прогнозувався, але явно не очікувався так швидко. Від опонентів чекали вишуканих комбінацій і довгих позиційних боїв, а вони використали метод тупого, але потужного бліцкригу. А зараз Одарич просто не готовий повернутись у крісло Черкаського міського голови. Немає підтримки депутатів, непідготовлені ресурси, не завершилось розслідування його справ у судах. Тим часом через кадровий і управлінський безлад, який відбувається в Черкаській міській раді та міськвиконкомі, відтягування дати перевиборів міського голови йде тільки на шкоду громаді міста, хоча якнайшвидше призначення виборів мера було би хорошим шансом для опозиційних сил, оскільки, в разі висунення ними єдиного опозиційного кандидата, вони реально зможуть поборотись за крісло міського голови. На тлі невизначеності Партії регіонів із своїм можливим кандидатом в мери, та напрацьованою електоральною базою і методологією, використаною 15 грудня на 194-му окрузі, високі шанси на перемогу отримує і Валентина Жуковська.

Без гучного резонансу було усунуто ще двох міських голів. В Кам’янці очевидно зіграло свою роль те, що обрання мером Володимира Тірона відбулося всупереч волі голови Черкаської ОДА. Втім намагання колишнього очільника Кам’янки пояснити свою відставку якимись опозиційними поглядами і т.п. виглядає дешевими виправданнями школяра-прогульщика. При бажанні міліцією чи прокуратурою могло би бути знайдено купу інших причин для того аби міська рада мала мотиви для відсторонення Тірона з посади. Схожа ситуація склалася в Каневі. Втім є певна специфіка. З одного боку, напередодні довиборів в парламент у центрі 197-го округа не заважало би мати більш надійних людей. З іншого, враховуючи святкування 200-річчя народження Тараса Шевченка, так само важливо надійно контролювати механізм прийняття рішень в Каневі. А раптом треба буде терміново давати згоду на зведення нового вертолітного майданчика чи пірсу для яхт? Тому Віктор Ніколенко в очах обласної влади напевно був не надто надійним виконавцем генеральної лінії партії.

Отже, якщо говорити в цілому – всі ці випадки усунення міських голів є оптимізацією системи впливу обласної влади на владу того чи іншого міста. Такі тимчасові керівники є більш вразливими і залежними. І звичайно ж це не надто добре впливає на ситуацію в місцевих громадах і є ще одним свідченням слабкості самоврядування в Україні.

Ще двоє відомих політиків Черкащини пішли з життя (цього разу вже не політичного) у 2013 році. Зокрема трагічно загинув Олексій Корпань, який упродовж 12 років був міським головою Золотоноші. Так само несподівано, на 50 році життя, помер Микола Наконечний, міський голова Христинівки. Відзначився він і своїм крутим норовом і тим, що фактично витяг місто з руїн.

Натомість 17 січня народний депутат від «УДАРу» черкащанка Ірина Геращенко народила сина. Кілька фундаментальних призначень відбулося або ледве не відбулося у тому ж таки 2013 році. Микола Лісовий, який 8 років працював на посаді головного прокурора Черкаської області, перебрався на посаду начальника відділу забезпечення конституційних засад підприємницької діяльності Генпрокуратури України. Його наступником став Геннадій Дем\’яненко. У Будинку культури ім. І.Кулика також новий керівник відома на Черкащині радіоведуча, журналіст – Ірина Тітовська. А от ректором Уманського національного університету садівництва стала доктор економічних наук, професор Олена Непочатенко. Університету в наступному році виповнюється 170 років з дня заснування і вперше його очолила жінка. Також вперше з 1996 року почали очистку легендарного Гайдамацького ставу, що у Холодному Яру на Чигиринщині. В 2012 році його вже встигли поховати натомість пообіцяли зробити нову водоскидну споруду та відновити джерело.

В жовтні скінилася сорокарічна ера тазиків, бачків та подачі води за графіком в Умані. Нардеп Антон Яценко виправив цю ситуацію і вже з 26 жовтня жителі всіх мікрорайонів Умані будуть забезпечені цілодобовою водою, з нормальним тиском. Що ж якщо це й піар, то принаймні користь від нього помітна.

Цьогорічний серпень став переломним у кар’єрі сумнозвісного Валерія Дернового. На посаді головного «дяді Стьопи» області його змінив київський полковник Володимир Ліпандін. Єдиний раз громадськість мала змогу бачити його на представленні. Втім його підлеглі встигнуть відмітитись і на розгоні Євромайдану в Києві та Черкасах, ліквідації наметів громадських активістів. Якщо вже говорити про сумнівну славу, то безперечними лідерами згадок (причому не завжди позитивними) стали Ольга Сисоєва та Вадим Береза. Перший відзначився, як куратор і югендфюрер черкаських прото-тітушок (ми ще не знали тоді, що їх так зватимуть, але в Черкасах вони прославилися антисемітською акцією 6 квітня) та винуватець смертельного ДТП, а друга, мало не ставши директором Черкаської філармонії, прославилась на всю Україну.

Що ж цікавого відбулося цьогоріч в Черкасах?

Як супермен і борець з підкупом під час виборів відзначився Максим Поляков. Втім часто це виглядало занадто театрально і, як показав час, не отримало ніякого юридичного продовження. Натомість за його участі під Новий рік в Умані виринув скандал навколо підприємства «Уманьхліб». А от президент Росії Володимир Путін нагородив медаллю Пушкіна уродженця Умані, нардепа Вадима Колесніченка та його колегу по скандальному мовному законопроекту – Сергія Ківалова. Ще ніколи представників п’ятої колони в Україні так відверто не відзначали.

Що ж цікавого відбулося цьогоріч в Черкасах?

І трохи про архітектуру. В будівлі колишньої трикотажної фабрики 5 квітня відкрився оновлений ТРЦ «Любава». Наразі відзначитися в «Любаві» вважає за обов’язок кожен відвідувач обласного центру. Складається враження, що тенденція кінця 90-х, коли в Черкасах будували АЗС та піццерії, зараз трансформувалася в збільшення кількості ТРЦ та банків. Виникає питання чи потрібна така їх кількість черкасцям, які є в лідерах по безробіттю серед усіх українських регіонів? Яскраве тому свідчення закриття ТРЦ «Екватор», який хтось «мудрий» спроектував на околиці Черкас в приміщенні складів сірковуглецю. Навіть безкоштовні маршрутки та каток не змогли цьому зарадити. На цьому тлі дещо дивним є ідея створити ще один ТРЦ в приміщеннях заводу «Темп». Наостанок про сумне – готель «Росава» (легендарне місце 90-х) відйшов Апеляційному суду. А от два не менш легендарних заклади зникли з ресторанної мапи Черкас. Симпатичний єврейський ресторанчик «Місада» арабізувався в «Лейлу», а от «Сладкарніца» – відоме місце політичних і бомондних збіговиськ закрилось на ремонт і вочевидь його власники не змогли відмовити «Сбербанку России».

…et Оrbi

Спливають останні дні 2013 року. Рік тому багато хто чекав на кінець світу – адже і усім відомий календар Майя щось там говорив про останні часи, і менш відомі пророцтва на кшталт відкритих воріт мечеті Сіді-Ях’я в Тімбукту або біблійного поля бою під Дамаском теж надсилали зловісні символи. Наші Черкаси – миле і тихе містечко, і нерідко наші провінційні проблеми видаються нам чи не центром Всесвіту. Проте життя набагато складніша і різноманітніша штука, й варто інколи озиратися на калейдоскоп подій не лише довкола, а й у інших куточках світу.

Попри бажання зосередитися виключно на Євромайдані, згадаймо усі найпомітніші події цього року – як в Україні, так і в світі.

Що ж цікавого відбулося цьогоріч в Черкасах?

Загалом 2013 рік мав високий політичний градус в усьому світі. Навесні відбулися заворушення в Болгарії, наслідком яких стала відставка уряду. Влітку багатьох туристів змусили похвилюватися події навколо парку Гезі в Стамбулі та переворот у Каїрі. А вже восени болгарські і турецькі «майданівці» передали свою естафету Україні й Таїланду.

Виборча парламентська кампанія 2012 року отримала своє продовження і в 2013-му. І не тільки у вигляді проблемних округів. 8 лютого Вищий адміністративний суд України за позовом Юрія Кармазіна, Євгенія Угля і Анатолія Дацка визнав недостовірними результати виборів народних депутатів у одномандатних округах №11 та №71, позбавивши таким чином Олександра Домбровського та Павла Балогу мандатів. Пізніше, 12 вересня, до переліку приєднається \”регіонал\” Ігор Марков. Фактично відбулася девальвація цінності депутатського мандата, адже відтоді ніхто з нардепів не може бути стовідстоково впевнений у своїй недоторканості. І коли на початку вересня Верховна Рада таки призначила вибори у п’яти округах, з’ясувалося, що багато хто із потенційних кандидатів не цікавиться мандатом.

18 травня під час фіналу всеукраїнської акції опозиції \”Вставай, Україно!\”, яка цілком могла бути рядовим мітингом, сталася скандальна бійка 20-річного Вадима Тітушко з Білої Церкви по кличці \”Румун\” з журналістами Ольгою Сніцарчук і Владиславом Соделем. З цього часу, попри всі намагання «спортсмена» відстояти своє «добре ім’я», слово «тітушка» стало власним імям і супер-популярним політичним неологізмом.

Що ж цікавого відбулося цьогоріч в Черкасах?

У червні дурнувата ідея турецької влади з реконструкції парку Гезі зібрала на площі Таксім масштабну протестну ініціативу, яка охопила усю Туреччину. Накопичені мотиви протистояння кемалістів й ісламських ортодоксів вихлюпнулися на вулиці. Влітку багато хто із заздрістю дивився на події у Стамбулі, картаючи українців за безпорадність і пасивність.

Але вже 30 червня, після страшного злочину у Врадіївці, хвиля народного обурення сколихнула усю Україну. В березні ж цього року, як результат реакції влади на схожий злочин, в Індії було затверджено новий закон, згідно якого кримінальному переслідуванню підлягають сексуальні домагання, вуайєризм і будь-які форми сексуального насилля, а зґвалтування з летальними наслідками карається смертю. Втім, лише народний гнів і фактична загроза самосуду змусила провести розслідування резонансної врадіївської справи.

У липні єгипетські військовики, незадоволені політикою «нового фараона» Мурсі влаштували військовий переворот і відновили цивільну конституцію. А в листопаді, майже паралельно з Євромайданом, почалися народні мітинги в Таїланді, які добилися відставки уряду і перевиборів парламенту.

Нарешті апофеозом громадських заворушень у світі став український Євромайдан. Протести розпочалися 21 листопада 2013 року, як реакція на рішення Кабінету Міністрів України про призупинення процесу підготування до підписання Угоди про асоціацію між Україною та Євросоюзом і значно поширилися після силового розгону демонстрації в Києві вночі 30 листопада. Наразі складно говорити щось об’єктивне про події, що відбуваються на центральній площі Києва, адже історія тільки починає розгортатися на наших очах.

Що ж цікавого відбулося цьогоріч в Черкасах?

Одним з її епізодів стали довибори у п’яти проблемних округах. Фактично, завдяки існуючому законодавству і повному паралічу судових і правоохоронних органів, влада спокійно і агресивно відіграла кампанію в чотирьох округах. Як уже говорилося, у випадку Черкас, коли відбувається голосування за партійні списки або кандидатів у президенти (тобто стратегічні в розумінні виборця компоненти) – центральна Україна традиційно з року в рік голосує опозиційно. Коли ж справа доходить до мажоритарки, виборець розуміє, що це – варіант заробити. Такий собі бізнес – нічого особистого. Хтось розміщує передвиборчу рекламу в газеті чи на сайті, хтось консультує з того чи іншого питання, хтось працює агітатором, хтось, будучи у владі, ледве не на карачках вислуговується за збереження посади чи отримання фінансових бонусів, а ті, в кого немає прямого доступу до штабів, – беруть те, що можуть. Тим більше, що для цього придумано гарну назву «агітатор на годину». Єдиний округ – 197-й, де виграв кандидат від опозиції – це, швидше, такий собі «фіговий листок» для європейських демократів, аби все дійство не виглядало як відверта наруга над виборцями.

І ще трохи про сумне.

Цього року відразу кілька знакових осіб пішли з життя в Україні. Варто згадати відомого дисидента Михайла Гориня, автора пісні «Чорнобривці» Миколу Сингаївського, маму засновника «Української правди» Лесю Гонгадзе, сірого кардинала придворних політтехнологів Юрія Левенця, трагічно згаслу від хвороби співачку Оксану Хожай та легендарного Євгена Березняка, що був прототипом майора Вихора.

Звісно, що на світовій сцені більш помітними стали відхід у небуття венесуельського президента Уго Чавеса, залізної леді Маргарет Тетчер, лідера Південноафриканського визвольного руху Нельсона Мандели та переможця битви під Дьєнб’єнфу, вєтнамського генерала Во Нгуєн Зяпа.

Втім, були й інші історії, варті фільмів, сценаріїв та романів. 2013 року помер засуджений до довічного ув’язнення одіозний правитель Аргентини часів «брудної війни» Хорхе Рафаель Відела – людина, яка тримала в жаху своїми ескадронами смерті тисячі аргентинців. І цього ж року був вбитий браконьєрами 26-річний Хайро Мора Сандовал – коста-ріканський еко-активіст, який захищав місця гніздувань морських черепах. Після його смерті місцевість стала заповідником.

Ми ніколи більше не прочитаємо іронічних детективів Іоанни Хмелевської і не дізнаємося про нові звершення видатного дослідника, мандрівника, вченого і багаторазового рекордсмена Книги рекордів Гіннесса Джона Годдарда.

Для наших північних сусідів безперечними приводами для суму або зловтішання були вбивство «Діда Хасана» та загадкове самогубство опального олігарха Бориса Березовського. З мистецького олімпу смерть забрала акторів Андрія Паніна та Юрія Яковлєва, режисера Олексія Балабанова та музиканта Михайла Горшеньова.

Втім, найбільш знакові смерті сталися наприкінці травня в Європі. Дві смерті, що поставили трагічний знак питання для політики мультикультуралізму. 21 травня на знак протесту застрелився в соборі Парі Нотр-Дам письменник, історик і публіцист, засновник руху «Нові праві» Домінік Веннер. Наступного дня в районі Південного Лондона посеред білого дня був нелюдськи вбитий радикальними ісламістами британський вояк Лі Рігбі.

Що ж цікавого відбулося цьогоріч в Черкасах?

Традиційно, не обійшлося цього року й без терактів. 15 квітня в американському Бостоні під час марафону пролунало два вибухи, організовані двома чеченськими терористами. 21-23 вересня незнання імені Аміна (а саме так звали матір пророка) стало причиною смерті усіх, хто опинився в торгівельному центрі кенійської столиці Найробі. Бойовики сомалійського Аш-Шабабу вирішили таким чином помститися сусідам за участь у миротворчій кампанії в Сомалі. Майже непомітно для багатьох пройшла військова кампанія в Малі. Як результат, Франція фактично повернулась до своєї колоніальної ролі у Африці. Вибухи лунали і в Україні, і в сусідній Росії. Шоком для багатьох став вибух смертника на прикордонному пункті Бачівськ, а за кілька тижнів – теракт у волгоградському автобусі.

Втім, цього року й природа не була надто ніжною до людей. У лютому більше 1200 осіб отримали травми, коли метеор розпався над Челябінськом. На початку літа страшна повінь охопила Європу, а в серпні – Далекий Схід Росії та Північний Китай. Тайфун Йоланда в листопаді забрав на Філіпінах кілька тисяч життів.

У червні вибухнув шпигунський скандал, коли колишній співробітник ЦРУ і АНБ Едвард Сноуден, перебуваючи у Гонконгу, передав британським і американським ЗМІ секретні дані про глобальне прослуховування. І знову увесь світ опинився в ролі героїв Оруелла, відчуваючи на собі погляд Великого брата.

21 серпня цього року стало переломним у \”сирійській кризі\”. У передмісті Дамаску застосували зарин, жертвами якого стали понад 1400 людей. Світ знову був на межі війни, але втручання Росії принесло Путіну лаври миротворця і розпочало новий етап діалогу в громадянській війні.

Втім, щодо України північний сусід займає іншу позицію. Протягом липня-грудня тривала серія торгівельних війн, що тримала назву «шоколадна війна» (враховуючи основну потерпілу сторону – корпорацію «Рошен»). І лише коли частина держав СНД підтримали Україну і заявили про відповідність української продукції усім нормам, а 21 листопада Кабінет Міністрів вирішив призупинити процес підготовки до підписання угоди про асоціацію з Європейським Союзом – причина «шоколадної війни» канула у Лету. Проміжним фіналом у капітуляції перед Москвою стало підписання 17 грудня президентами України і Росії низки угод. Серед них дві найбільш вагомі – зниження ціни на газ для України до $268,5 і російський кредит 15 млрд доларів на 3 роки під 5% річних (Росія розмістить у цінних паперах українського уряду частину своїх резервів з ФНБ обсягом $ 15 млрд).

Що ж цікавого відбулося цьогоріч в Черкасах?_image_10

У світі високих технологій теж відбувся ряд знакових подій. Н??йгучнішою, напевно стала \”смерть\” фінської компанії Nokia. У вересні американський ІТ-гігант Microsoft несподівано заявив, що купує частину Nokia за 7 млрд доларів. Відтак, американці викупили у фінів основну частину бізнесу, що стосується випуску мобільних телефонів. Також припинив своє існування один із найпопулярніших медіаплеєрів Winamp, про це зокрема заявили представники компанії AOL.

У вересні світ зустрів абсолютно нову ідею – створити смартфон-конструктур, у якому всі деталі можна буде змінювати на свій смак. Першим це запропонував голландський дизайнер Дейв Хаккенс. У 2013 році світ побачив перший смарт-годинник під назвою Galaxy Gear, який випустила компанія Samsung. І напевне, найінноваційніший концепт цього року зробили тайванські розробники, які створили повністю прозорий смартфон.

Проте цьогоріч було й досить іншого позитиву – офіційно приступив до виконання обов’язків президент США Барак Обама. Після складання повноважень папою Бенедиктом XVI новим понтифіком було обрано латиноамериканця, єзуїта папу Франциска. Президент Віктор Янукович підписав указ про помилування екс-міністра внутрішніх справ Юрія Луценка та ще п\’ятьох ув\’язнених. Британців ощасливили спадкоємцем престолу – народився принц Джордж. А 1 липня ще одна братська слов’янська держава приєдналась до Європейського союзу. Оксана Забужко отримала одну з найпрестижніших літературних нагород \”Анґелус\” за роман \”Музей покинутих секретів\”, а український кінематограф поповнився відразу кількома новими фільмами, про які не соромно говорити і цікаво дивитися – \”Одвічне повернення\” Кіри Муратової, \”Параджанов\” Сержа Аведікяна та Олени Фетісової, \”Іван Сила\” Віктора Андрієнка та молодіжний трилер \”Тіні незабутих предків\” Любомира Левицького. Володимир Путін амністував Михайла Ходорковського, дівчат з «Pussy Riot» та активістів Green Peace. І попри піар-складову дійства, приємно, що ці люди відзначать новий рік не за гратами.

Та все ж пам’ятаємо, що і в цю новорічну ніч, коли ми згадуватимемо події року, що минув, і мріятимемо про щось добре в новому, 2014-му, році, лишатимуться люди, які не мають їжі, чистої води, здоров’я, миру, або свободи.

Побажаймо, щоб усе це вони отримали. І, якнайшвидше!

Подібні публікації

Реклама

0 0 голосів
Рейтинг статті
guest

0 Коментарі
Вбудовані Відгуки
Переглянути всі коментарі
0
Ми любимо ваші думки, будь ласка, прокоментуйте.x