«Мости над Россю» єднають людей і надихають митців

«Мости над Россю» єднають людей і надихають митців

У Корсуні-Шевченківському вдесяте відбувся міжобласний мистецько- екологічний фестиваль «Мости над Россю». Ідея нині вже покійного місцевого поета і виконавця Володимира Оніщенка залучити творчі сили до захисту довкілля і особливо річки Рось, яка потерпає від нещадної експлуатації людьми, виявилась вдалою і своєчасною. Назву «Мости над Россю» фестиваль одержав як символ єднання людей, які живуть по обох берегах Росі і вболівають за неї, за свою малу батьківщину і всю Україну.
На початку учасниками фестивалю були самодіяльні митці з місцевостей понад Россю: Черкаського, Миронівського, Богуславського, Кагарлицького районів, Білої Церкви. Вони й привезли до Корсуня пісні про річку Рось і природу Черкащини, про необхідність захищати і берегти цю неповторну красу, щоб залишити її первозданною своїм нащадкам.

Та за десять років духовні мости між людьми зміцніли: фестиваль «виріс» зі своїх рамок, зросла його престижність. До участі в ньому долучилися зацікавлені митці з інших районів та областей, його тематика значно розширилися за рахунок особливо актуальної зараз патріотичної складової. Цього року на корсунській сцені демонстрували художню майстерність аматори вокального мистецтва з Миронівки і Мошен, Тального і Вергунів, Шполи та Лебедина, Черкас і Кагарлика і, звичайно ж, учасники художньої самодіяльності району. Голова журі, колишній корсунчанин, а нині відомий київський поет-пісняр Владлен Ковтун підкреслив, що фестиваль став значним, великим культурним явищем. А про його суспільне та громадське значення свідчила присутність керівників міста та району, членів правління районної екологічної організації.

Високопрофесійному журі, до складу якого входили зокрема заслужена артистка України Тетяна Негрій, народний артист України, лауреат премії ім.Т.Шевченка Олесь Харченко, нелегко було назвати кращих. Зате переможці фестивалю порадували глядачів не просто чудовим виконанням, але й тричі спонукали зал піднятися в єдиному пориві і слухати пісні про Україну та війну стоячи.
Було приємно бачити серед переможців фестивалю виконавців різних стилів і жанрів, а також і різного віку. Першими нагороджували наймолодших – трьох голосистих дівчаток, які одержали звання «Перлинок Надросся». Переможці фестивалю у номінації «Українська народна пісня» корсунські юнаки Ігор Кріт та Андрій Луценко буквально підняли зал, майстерно виконавши пісню «Плине кача». А особливо гарячі оплески дісталися школярці Антоніні Ткачовій, яка зізналася, що нині живе в Кагарлицькому районі, але родом з охопленої війною Луганщини, міста Щастя і дуже хоче повернутися туди. Вона перемогла в номінації «Надія Надросся».
Скандування і вигуки «Молодці!» влаштував зал ансамблю «Надвечір»я з с. Кумейок Черкаського району. Учасниця ансамблю Ольга Скирда, якій вже за 80 років, активно пише пісні у народному стилі. Ось і цього разу вони виконали пісню «Засвіти¸ матінко, свічечку», яка так глибоко зворушила глядачів.

Приз за кращу пісню про річку Рось дістався корсунчанці Дар»ї Харченко, за кращу авторську пісню першу нагороду одержала Людмила Столярска з Тального, емоційно виконавши свою «Нас не подолати». Були відзнаки і за краще виконання народних пісень, і за кращу лірико-патріотичну пісню про малу батьківщину. Редакція ефірного радіо «На хвилі Корсуня» визначила найпопулярнішу пісню місцевих авторів 2015 року і нагородила її авторів- місцевих поетесу Анну Савранську та композитора Андрія Харенка. Гран-прі фестивалю повезли додому учасники зразкової студії «Сузір»я» з м. Черкас: діти підкорили і журі, і глядацьку аудиторію майстерним вокалом і осмисленим виконанням складних творів.

Окрасою фестивалю стали виступи гостей : членів журі Олеся Харченка, Тетяни Негрій, черкаського ансамблю «Ярославна», миронівської співачки Олени Вахрушевої, переможців попередніх фестивалів. Як схвильовано говорили гості у своїх виступах, виступи у фестивалі – для них не тільки честь. Саме перебування в Корсуні-Шевченківському, неповторна природна краса Росі та атмосфера доброзичливості надихають митців і спонукають приїздити сюди знову і знову. Тому й роз’їжджалися по домівках у надії зустрітися наступного року.

Людмила Моренко

Реклама

0 0 голосів
Рейтинг статті
guest

0 Коментарі
Вбудовані Відгуки
Переглянути всі коментарі
0
Ми любимо ваші думки, будь ласка, прокоментуйте.x